Міфологія часів Середньовіччя донесла до нас історії про існування близьких інтимних контактів людей з хитромудрими демонами-сладострастниками. Це занепалі ангели, які могли приймати чоловічий чи жіночий вигляд. Саме тому подібні сутності тонкого світу були названі відповідно инкубами, що в перекладі з латинського означає «лежати на», а також суккубами (від латинського «лежати під»).
За зв’язок з цими демонами люди ставали жертвами інквізиції. Адже хто такі инкубы і суккубы? Вважалося, що під їх виглядом ховається сам Диявол. Нічними гостями жінок ставали инкубы, а чоловіків – суккубы. Що це за істоти і що вони собою являють?
Згадки про инкубах
Ще задовго до того часу, коли християнство отримало своє широке поширення, у міфології народів різних країн стали з’являтися розповіді про зв’язки смертних людей з духами природи, богами і демонами. Яскравим прикладом тому є давньогрецький Зевс. Цей бог був сильним любителем жіночої статі. В різний час його обраницями були дружина царя Леда, тітаніда Літо, німфа Каллісто, супутниця Артеміди і багато інших. Своїми коханками Зевс опановував, приймаючи найрізноманітніші обличчя. Приходив він до них під виглядом бика, лебедя, золотого дощу і т. д.
Свій демон інкуба був і у слов’ян. Його роль була відведена Вогненного змія, який був ночами до вдовам, а також до заміжнім жінкам, приймаючи образ чоловіка. Подібну сутність нерідко вважали однією з іпостасей самого чорта.
Середньовічний інкуба – демон жадання. Його вважали втіленням Сатани. Це істота приходило до сплячим дівчатам, примушуючи їх до інтимної близькості. Часто жертви инкуба розповідали про найсильнішому задоволенні, яке приніс їм подібний контакт, але при цьому наголошували фізичну і моральну спустошеність, депресивний настрій і погане самопочуття після такого побачення.
