Що таке домашнє навчання і як на нього перейти?

Все частіше батьки, намагаючись індивідуалізувати навчальний процес своїх дітей, звертаються до поняття «домашнє навчання». Особливо це характерно для початкової школи, коли малюк може бути морально і фізично не готовий до одночасного зміну способу життя, якісному засвоєнню потоку нової інформації, необхідності соціалізації та активної конкуренції в середовищі однолітків.

Деякі батьки ще тільки обмірковують можливі наслідки прийняття на себе ролі педагогів, а інші вже активно включилися в роботу, складаючи плани на наступний рік.

Домашнє навчання – що це таке?

Не секрет, що десятирічна програма школи може бути вивчена значно швидше при індивідуальному підході до освітнього процесу. Розуміючи це, батьки вибирають домашнє навчання як реальну можливість допомогти дітям заощадити час і придбати більш широкі і корисні в сучасному світі знання. Освоюючи стандартні предмети, дитина одночасно оволодіває додатковими навичками альтернативної спрямованості, поетапно формуючись у різнобічну особистість.

Батьки схильні вважати термін «домашнє навчання» перекладом поняття homeschooling, при цьому змішуючи сенс двох абсолютно різних видів отримання освіти: надомного і в сім’ї.

Надомна підготовка тимчасового або постійного характеру викликана необхідністю: медичними протипоказаннями до відвідування школи дитиною. У цьому випадку учень офіційно закріплений за освітнім установою, і несе повну відповідальність за його знання і успішну атестацію.

А ось «сімейне навчання» є синонімом homeschooling, передбачаючи відкріплення дитини від школи і покладання відповідальності за його підготовку цілком на батьків. Навчальний заклад може бути тільки однією зі сторін контракту у разі організації атестації — проміжної або підсумкової.

Правові норми підготовки учнів за очно-заочною формою

У 2012 році вийшов «Закон про освіту». Його суть в тому, що діти тепер можуть отримувати освіту в організованому порядку: в школах і поза ними. Навчання в школах ділиться на очне, заочне (система екстернату) та очно-заочне (надомне, домашнє). Підготовка учнів поза навчального закладу визначається термінами «сімейне освіта» і «самоосвіта», з адекватно вкладаються в них змістом.

Дитина за медичними показаннями має право на індивідуально розроблені параметри викладання йому предметів, відповідно до статті 34 Федерального закону «Про освіту».

Домашнє навчання законом передбачено в наступних випадках:

  • необхідність тривалого лікування;
  • інвалідність;
  • операція і подальша тривала реабілітація;
  • психоневрологічні розлади (епілепсія, неврози, шизофренія).

Для хворих дітей можуть бути створені умови для навчання вдома, так і полегшення вимог до відвідування школи: додаткові вихідні дні, звільнення від уроків.

Кількість годин навантаження визначається спеціальними стандартами в залежності від класу (зазвичай від 8 до 12 уроків в тиждень).

Закон також передбачає:

  • укладення контракту батьків з навчальним закладом;
  • надання дитині необхідної техніки для дистанційного формату отримання знань;

  • правила прийому дитини з обмеженими можливостями в школу;
  • зміну навчального закладу;
  • норми атестації та видачі документів про освіту.

Готуючись за індивідуальною програмою, діти опановують предмети у відповідності зі шкільним планом, а також пишуть контрольні, самостійні, творчі роботи, складають проміжні тестування.

Щоб перевести на домашнє навчання своєї дитини, батьки надають в школу заяву та довідку, видану медкомісією, на підставі якої дирекція видає наказ складає розклад уроків.

Дивіться також:  Препарат "Сибутрамін": відгуки тих, що худнуть і лікарів, інструкція по застосуванню, аналоги

Підготовка хворих дітей

У відповідності з діагнозом педагоги розробляють робочі програми домашнього навчання з усіх предметів.

Підготовка по такій системі може відбуватися як персонально, через візит педагога до дитини, так і дистанційно.

Програми враховують:

  • досягнення до кінця процесу певних поставлених завдань;
  • кількість годин по кожній темі;
  • форми контролю знань.

Основна увага при розробці індивідуальних схем підготовки хворих дітей приділяється наступним напрямкам:

  • вміння висловлювати власні думки;
  • освоєння термінології конкретного предмета;
  • тренування пам’яті;
  • стимулювання творчого мислення.

Велику роль відіграє виховний процес: розвиток сили волі, комунікабельність, відповідальність, розуміння значимості досліджуваної дисципліни.

Сімейне освіта: пункти закону

Домашнє навчання в Росії реалізовується також формою отримання знань поза школи.

Батьки зобов’язані у письмовій формі повідомити місцеві органи самоврядування та дирекцію навчального закладу, що вони беруть на себе повну відповідальність за подальшу підготовку своїх дітей. Для проходження проміжних та підсумкової атестації полягає також контракт зі школою про екстернат. З цих необхідних процедур починається процес сімейного освіти.

Наявність прострочених академічних заборгованостей неприпустимо. Це може бути прецедентом для перекладу на очну систему навчання в школу без можливості вибору способу підготовки надалі.

«Закон про освіту» регламентує правові норми сімейного навчання в наступних статтях:

  • Стаття 17 – про види навчального процесу.
  • Стаття 33 – про систему екстернату.
  • Стаття 44 – про права батьків і дітей.
  • Стаття 58 – про невдалу атестації та її наслідки.
  • Стаття 63 – про необхідність сповіщення органів самоврядування.

Також є лист Міністерства освіти з роз’ясненнями, як перейти на домашнє навчання. Homeschooling в Росії, таким чином, регламентований законодавчими актами і повністю реалізує демократичні права і свободи громадян.

Чому батьки вирішують вчити дітей самостійно?

Підготовка дітей поза школою – серйозний крок сім’ї та вимагає розуміння всього комплексу проблем, які можуть супроводжувати процес освіти.

Причини, у зв’язку з якими вибирається домашнє навчання:

  • ідеологічні – небажання виховувати дитину в рамках загальної системи;
  • релігійні;
  • перевантаження дитини у спортивних, музичних, художніх школах, викликана основним захопленням і планованої подальшою кар’єрою;
  • психологічна неготовність дитини до адаптації у великому колективі;
  • бажання батьків захистити дитину від згубного впливу школи (стресів, поганих компаній);
  • можливість навчатися далеко за межами цивілізації – в глухих родових маєтках, так популярних останнім часом;

  • дитина може переміщатися разом з батьками до їх місцями роботи в різних кінцях світу;
  • невдоволення сім’ї якістю шкільної освіти.

Плюси домашнього навчання дітей повністю залежать від причин переходу на нього.

А ось до недоліків слід віднести покладену на сім’ю відповідальність не тільки за освітній процес дитини, а й за його подальшу адаптацію в суспільстві, можливий дефіцит спілкування з однолітками і відсутність досвіду вибудовування відносин з системою, що існує за межами сімейного світу. Вартість необхідних приватних послуг репетиторів також може бути вагомим фактором.

Можливо, мінуси носять суб’єктивний характер і цілком переборні?

Дивіться також:  Шотландські висловухі кошенята: опис породи, фото

Історія сімейного освіти, або «Ми всі вчилися потроху…»

Домашня підготовка з різних предметів – давня традиція російського суспільства дорадянського періоду, що прийшла з Візантії разом з християнством. Вивчали тоді церковні книги: Псалтир, Часослов, Євангеліє.

У Петровську епоху широкого поширення академічної освіти ініціювало прагнення до освіченості в різних колах суспільства. В якості вчителів і гувернерів залучалися іноземці. Ціла серія сатиричних творів, висміюють принципи провінційного виховання, розкриває убозтво і недалекість дрібнопомісного дворянства і найманих їм «педагогів». Тим не менш в якості вчителів могли виступати й дуже талановиті люди, як байкар Крилов або поет Жуковський (дитячий наставник імператора Олександра II).

В цілому домашнє навчання дітей мало завданням прищепити манери, дати початкові знання в математиці, письмі та іноземними мовами, навчити виразу своїх думок (усного та письмового), тобто підготувати до наступної ступені отримання знань – академічної.

Освіта в родині в свій час отримали багато відомі люди Росії: Пушкін, Бунін і навіть більш близькі до сучасної епохи, наприклад фізик Гінзбург, основоположник космонавтики Ціолковський, конструктор Корольов, маршал Рокоссовський, творець водневої бомби Цукрів.

У радянський період вчити дітей можна було тільки в школах. Це дозволяло державі регулювати виховний процес підростаючого покоління.

А як за кордоном?

Мабуть, всім відома легенда про Томаса Едісона, якого шкільні педагоги визнали нездатним до наук, внаслідок чого його підготовкою займалася мати, причому досить успішно.

Історії відомі інші знамениті іноземці, які отримали сімейне освіта (homeschooling): Франклін Рузвельт, Луї Армстронг, Чарльз Діккенс, Уолт Дісней, Агата Крісті, Авраам Лінкольн, П’єр Кюрі, Клод Моне, Чарлі Чаплін.

Всі ці прекрасні приклади лише підтверджують, що гарне домашнє навчання дітей – запорука їх успішного майбутнього.

На жаль, незважаючи на те що homeschooling — термін англосаксонського походження, в більшості європейських країн законодавчо дозволений процес сімейної підготовки дітей за фактом має багато проблем. Серед них можна назвати нав’язливий контроль з боку інспекторів, особливості організації атестації, умисне заниження балів при тестуванні.

Найбільш демократичний підхід до системи сімейного освіти в США. Для вступу у вуз дитина може подати анкету, заповнену батьками, з переліком вивчених предметів і проходити випробування з необхідним наук в загальному потоці. Іншими словами, державний атестат не потрібен взагалі.

Як вибудувати процес сімейної підготовки

Після прикріплення дитини до школи, яка буде проводити проміжні тестування, треба переходити до навчання. Основні підготовчі етапи полягають у:

  • отриманні підручників;
  • з’ясуванні у вчителів списку необхідної додаткової літератури з досліджуваних тем;
  • визначення можливих вимог на іспитах;
  • складанні програми домашнього навчання;
  • формування розкладу занять з переліком дисциплін до освоєння.

Як може бути побудований процес:

  • Читання і переказ параграфу в підручнику, відповіді на запитання.
  • Перегляд відеоролика з теми уроку.
  • Виконання тесту або творчого завдання за матеріалами Інтернету.
  • У день зазвичай проводиться 2-3 заняття з різних предметів. Вільний час можна присвятити спорту, розвитку творчих навичок: музиці, танцям, малюванню, поглибленого вивчення цікавого матеріалу, іноземних мов, а також спілкування з однолітками і прогулянок на свіжому повітрі.

    Дивіться також:  Навіщо читають книги? Яка користь від читання книжок

    Плюси очевидні: не потрібно купувати шкільну форму, здавати гроші на штори, ремонт класу та подарунки вчителям. В умовах домашнього навчання заняття проходять в максимально комфортних умовах як за часом проведення, так і щодо вибору зручної пози, допустимості висловлення будь-якої думки, з можливістю перекусів і відпочинку.

    Обов’язкові тести проводяться в 9 та 11 класах, оскільки передбачають видачу документів про освіту. Також може бути здійснений контроль знань за початкову школу (після 4-го класу). Інші іспити не є обов’язковими.

    Вчитися вдома – це просто!

    Інформаційна середовище пропонує в широкому доступі можливості для оволодіння не тільки шкільними предметами, але і серйозними академічними дициплинами.

    Вона також насичена:

    • тематичними бібліотеками;
    • фондами відеороликів;
    • on-line курсами;
    • ресурсами дистанційного навчання в освітніх установах;
    • різними форматами широкого спілкування.

    Через Інтернет можна включитися в тематичні групи своїх прихильників, перейняти корисний досвід реалізації багатьох завдань, у тому числі отримати кваліфіковані відгуки про ресурсах і товарах, дізнатися думку експертів і поділитися власним.

    Тому домашнє навчання манікюру, перукарської майстерності, в’язання, столярства, ремонту приміщень – звичайна практика зацікавлених людей, яким потрібні практичні знання.

    На жаль, отримати диплом поки можна тільки в акредитованих закладах, сплативши їм вартість навчання або тестування.

    Майбутнє сімейного освіти

    Сучасний світ вимагає більшої повороткості від шкільної системи, яка десятиліттями залишається практично незмінною – стандартний набір предметів з постійною кількістю навчальних годин.

    Між тим у деяких країнах для вступу до внз потрібно здати тестування по обмеженому колу дисциплін: рідної та іноземної мови, історії, математики, інформатики. Виходить, що решта вивчаються в школі предмети можуть виявитися потрібними тільки у випадку спеціалізації абітурієнта по якійсь тематиці.

    Сімейне освіта в даний час прагне до подолання розриву між шкільною системою і вимогами, що пред’являються швидко розвиваються технологіями з вузькоспеціалізованою спрямованістю. Ці процеси відбуваються у всьому світі.

    Тому домашнє навчання буде набирати прихильників, принаймні в інтелектуальному середовищі, а обсяги його з плином часу збільшаться, підштовхувані процесами глобалізації:

    • спрощенням переміщення між країнами;
    • можливостями швидких комунікацій;
    • зниженням вартості інформаційних ресурсів;
    • поширенням системи freelance як найбільш зручній в ряді господарських областей;
    • переходом торгівлі на основні обороти в Інтернеті;
    • розвитком дистанційних форм навчання;
    • перебудовою мислення сучасних дітей з процесу запам’ятовування на вміння знаходити і структурувати потрібну інформацію;
    • більш високими вимогами до спеціалізації знань у промисловості та народному господарстві;
    • зростаючим прагненням людей до незалежності від держави і його інститутів.

    Сімейне освіта — перспективна система підготовки дітей, що забезпечує широкі горизонти для розвитку творчого потенціалу, незалежного мислення, одночасного проходження програм російських і іноземних шкіл з паралельною атестацією.

    Головне, щоб воно не було схоже на сатиричний короткометражний фільм «Домашнє навчання», де батьки виглядають сумасбродами з божевільними ідеями, а дитина обмежений у спілкуванні з однолітками, ведучи нав’язану йому життя відлюдника.