Рух земної кори: визначення, схема і види

Поверхня Землі постійно змінюється. Протягом свого життя ми помічаємо, як рухається земна кора, змінюючи природу: обсипаються береги річок, утворюються нові рельєфи. Всі ці зміни ми бачимо, але є й такі, які нами не відчуваються. І це на краще, адже сильні рухи земної кори здатні викликати найсильніші руйнування: прикладом таких зрушень є землетруси. Приховані в надрах Землі сили здатні переміщати континенти, пробуджувати сплячі вулкани, повністю змінювати звичний рельєф, створювати гори.

Активність земної кори

Основна причина активності земної кори – це процеси, що відбуваються всередині планети. Численні дослідження показали, що в деяких ділянках земна кора більш стійка, а в інших – рухлива. На підставі цього була розроблена ціла схема можливих рухів земної кори.

Типи руху кори

Руху кори можуть бути декількох типів: вчені їх розділили на горизонтальні і вертикальні. В окрему категорію внесли вулканізм і землетруси. До кожного виду руху земної кори відносять певні типи зміщення. Горизонтальні включають розломи, прогини і складки. Рухи відбуваються дуже повільно.

До вертикальних типами відносять підняття і опускання ґрунту, збільшення висоти гір. Ці зміщення відбуваються повільно.

Землетруси

В окремих куточках планети відбуваються сильні рухи земної кори, які ми називаємо землетрусами. Вони виникають в результаті поштовхів в глибинах Землі: за частки секунд або секунди земля опускається або піднімається на сантиметри або навіть метри. В результаті коливань відбувається зміна розташування одних ділянок кори відносно інших в горизонтальних напрямках. Причиною руху є розрив чи зміщення землі, що відбувається на великій глибині. Це місце в надрах планети називають вогнищем землетрусу, а епіцентр знаходиться на поверхні, де люди відчувають тектонічні рухи земної кори. Саме в епіцентрах відбуваються найсильніші поштовхи, що йдуть знизу вгору, а потім розходяться в сторони. Сила землетрусів вимірюється в балах – від одного до дванадцяти.

Наука, що вивчає рух земної кори, а саме землетрусу – це сейсмологія. Для вимірювання сили поштовхів застосовують спеціальний пристрій – сейсмограф. Він в автоматичному режимі вимірює і записує будь-які, навіть найменші коливання землі.

Дивіться також:  Броколі: калорійність на 100 грам, секрети вибору, приготування і зберігання

Шкала землетрусів

При повідомленнях про землетруси, ми чуємо згадка про балах за шкалою Ріхтера. Одиниця її виміру – це магнітуда: фізична величина, що позначає енергію землетрусу. З кожним балом сила енергії зростає майже в тридцять разів.

Але найчастіше застосовується шкала відносної типу. Обидва варіанти оцінюють руйнівну дію поштовхів на будівлі і людей. За цими критеріями коливання земної кори від одного до чотирьох балів практично не помічаються людьми, правда, можуть розгойдуватися люстри на верхніх поверхах будівлі. При показниках від п’яти до шести балів на стінах будівель виникають тріщини, лопаються скла. При дев’яти балах руйнується фундамент, падають лінії електропередач, а землетрус в дванадцять балів здатне стерти цілі міста з лиця Землі.

Повільні коливання

Під час льодовикового періоду оповита льодами земна кора сильно прогнулася. У міру танення льодовиків поверхня стала підніматися. Побачити відбуваються в стародавні часи події можна по береговій лінії суші. Через рухи земної кори географія морів змінювалася, формувалися нові береги. Особливо чітко видно зміни на березі Балтійського моря — і на суші, і на висоті до двохсот метрів.

Зараз під великими масами льоду знаходяться Гренландія і Антарктида. За даними вчених, поверхня в цих місцях прогнутий майже на третину товщини льодовиків. Якщо припустити, що коли-небудь прийде час і льоди розтануть, то перед нами з’являться гори, рівнини, озера і річки. Поступово грунт буде підніматися.

Тектонічні рухи

Причинами руху земної кори є результат переміщення мантії. В прикордонному шарі між земною плитою і мантією температура дуже висока – близько 1500 оС. Сильно нагріті шари знаходяться під тиском земних пластів, що викликає ефект парового котла і провокує зміщення кори. Ці переміщення можуть бути коливальними, складкообразовательными або розривними.

Коливальні рухи

Під коливальними зміщеннями прийнято розуміти повільне рух земної кори, яка не відчутно для людей. В результаті таких рухів відбувається зсув у вертикальній площині: одні ділянки піднімаються, а інші – опускаються. Ці процеси можна виявити, використовуючи особливі пристрої. Так було виявлено, що Придніпровська височина кожен рік піднімається і опускається на 9 мм, а північно-східна частина Східноєвропейської рівнини опускається на 12 мм.

Дивіться також:  Страви з сиром: найкращі рецепти

Вертикальні рухи земної кори провокують сильні припливи. Якщо ж рівень землі опускається нижче рівня моря, то вода наступає на сушу, а якщо піднімається вище – вода відступає. У наш час процес відступу води спостерігається на Скандинавському півострові, а наступ води – в Голландії, в північній частині Італії, на Причорноморській низовині, а також у південних районах Великобританії. Характерними рисами опускання суші – освіта морських заток. Під час підняття кори морське дно перетворюється в сушу. Таким чином сформувалися відомі рівнини: Амазонська, Західно-Сибірська і деякі інші.

Руху розривного типу

Якщо гірські породи не мають достатню міцність, щоб витримати вплив внутрішніх сил, починається їх рух. У таких випадках утворюються тріщини, розломи з вертикальним типом зсуву ґрунту. Опущені ділянки (грабени) чергуються з горстами — піднялися гірськими утвореннями. Прикладом таких розривних рухів є Алтайські гори Аппалачі і т. д.

Брилові і складчасті гори мають відмінності у внутрішній будові. Для них характерні широкі стрімкі схили, долини. У деяких випадках опущені місця заповнюються водою, утворюючи озера. Одним з найбільш знаменитих озер Росії є Байкал. Воно утворилося в результаті розривного руху землі.

Складкообразовательные руху

Якщо рівні гірських порід пластичні, то під час горизонтального руху починається зминання і збір гірських порід у складки. Якщо напрям сили вертикальне, то породи зміщуються вгору і вниз, і тільки при горизонтальному русі спостерігається складкообразование. Розміри і зовнішній вигляд складок може бути будь-яким.

Складки в земній корі утворюються на досить великих глибинах. Під впливом внутрішніх сил вони піднімаються наверх. Подібним чином виникли Альпи, Кавказькі гори Анди. У цих гірських системах складки чітко видно на тих ділянках, де вони виходять на поверхню.

Дивіться також:  Іграшка "Беззубик": різновиди та особливості

Сейсмічні пояси

Як відомо, земна кора утворена літосферними плитами. На прикордонних ділянках цих утворень спостерігається висока рухливість, виникають часті землетруси, утворюються вулкани. Ці ділянки називаються сейсмологическими поясами. Їх протяжність становить тисячі кілометрів.

Вчені виділили два пояси-гіганта: меридіональна Тихоокеанський і широтний Середземноморсько-Трансазиатский. Пояси сейсмологічної активності повністю відповідає активному горообразованию і вулканизму.

В окрему категорію вчені виділяють першорядні і другорядні зони сейсмічності. До других відносяться Атлантичний океан, Арктика, район Індійського океану. Приблизно 10 % рухів земної кори відбувається в цих районах.

Первинні зони представлені районами з дуже високою сейсмічною активністю, сильними землетрусами: Гавайські острови, Америка, Японія і т. д.

Вулканізм

Вулканізм – це процеси, під час яких відбувається рух магми в верхніх шарах мантії та її наближення до земної поверхні. Типовим проявом вулканізму є утворення геологічних тіл в осадових породах, а також вихід лави на поверхню з формуванням специфічного рельєфу.

Вулканізм та рух земної кори – це два взаємопов’язаних явища. В результаті руху земної кори утворюються геологічні височини або вулкани, під якими проходять тріщини. Вони настільки глибокі, що ним підіймається лава, гарячі гази, пари води, а також уламки гірських порід. Коливання земної кори провокують виверження лави з викидом величезної кількості попелу в атмосферу. Ці явища чинять сильний вплив на погоду, змінюють рельєф вулканів.

Тектонічні рухи земної кори відбуваються під впливом радіоактивного, хімічного і теплової енергій. Ці рухи призводять до різноманітних деформацій земної поверхні, а також викликають землетруси і виверження вулканів. Все це призводить до зміни рельєфу в горизонтальному або вертикальному напрямку.

Протягом довгих років вчені вивчають ці явища, розробляють апарати, що дозволяють реєструвати будь-які сейсмологічні явища, навіть самі незначні коливання землі. Отримані дані допомагають розгадати таємниці Землі, а також попередити людей про майбутні виверження вулканів. Щоправда, передбачити майбутнє сильний землетрус поки не вдається.