Існує маса різних засобів виразності в мистецтві: музиці, літературі, архітектурі, живопису, хореографії. Деякі з них переплітаються один з одним і мають як загальна назва, так і значення.
Так що ж це – рефрен і в яких художніх областях використовується?
Загальна
Рефрен у перекладі з латинської означає “повторювати”. Російська мова неймовірно багатий, бо слово носить багатогранний характер.
Рефрен – це що?
В музиці
Рефрен – це фрагмент музичного твору, який повторюється в однаковому вигляді неодноразове кількість разів.
Труверы були першими, хто використовував його в дії. Одним з них був Гас Брюле – поет з Середньовіччя, музичний виконавець і один з перших виникли труверів.
Хто ж вони такі? Це французькі музиканти, а також поети, сочинявшие ліричні, епічні та головним чином розповідні твори (кінець XI і початок XIV століття).
У XIII столітті відбувається бурхливе зростання пісень з рефреном і доходить до XV століття. Тексти писались не тільки французькою, а й на латині.
Практично у 88 % збережених робіт піренейські трубадури (виконавці з Окситании) використовували прийом повтору. Провансальські ж артисти, однак, подібний метод не практикували взагалі.
Рефрени характерні для:
- балад (оповідання з драматичним сюжетом);
- вилланелл (ліричний вірш в поєднанні з пісенним багатоголоссям);
- фроттол (гумористична пісня);
- лауд (пісня з релігійною тематикою);
- кантат (велике твір з вокалістом, хором і оркестром);
- вирел (твір, де рефрен оточував куплети);
- кантиг (пісня для одного голосу, яка була родом з Іспанії і Португалії).
У XIII-XIV століттях майстра поезії пробудили забуті раніше види віршованої творчості, які мали тісні стосунки з танцями, а також включалися в діалог між хором і солістом. Вони будувалися за принципом швидкої мінливості куплета з рефреном.
В сучасному музикознавстві термін іменується як приспів, в той час, як сам рефрен знаходить собі застосування у вокальних та інструментальних темах творів. Мелодія проходить близько 3 раз і виконує сполучну роль між частинами.
Музична п’єса з рефреном найбільш характерна для форми рондо. Її структура полягає в чергуванні основної теми (рефрену) і кожен раз змінюється наступній частині.
Одна з п’єс з рефреном – це знаменитий турецьке рондо Моцарта.
Ще одним прикладом можна вважати рондо до мінор, написане Шопеном.
