Приклад алгоритму Діффі Хеллмана

Розкриття теми криптографії про відкритих ключах необхідно почати з історичного шляху виникнення даної задачі. Whitfield Diffie і Martin Hellman були першими, хто задався питанням про відкритому способі передачі ключів. Сталося це в 1976 році. У публікації були зроблені перші спроби розібратися з виниклою проблемою. Їх рішення не було позбавлене недоліків, однак поклало початок зовсім іншого способу мислення у сфері шифрованого передачі даних.

Передумови створення алгоритму Діффі-Хеллмана

Автентифікація та шифрування до цього моменту були можливі лише за допомогою загального секретного ключа. З розвитком технологій питання ставав більш гострим. Якщо 10 людям необхідний передавати дані між собою за небезпечним каналах, їм потрібно обмінюватися паролями один з одним. Дана задача виглядає цілком реальною. Навіть з урахуванням необхідності їх оновлення. Адже для 10 друзів знадобиться всього 45 секретних ключів. А якщо контактів буде 100? Знадобиться 4950 паролів. Ситуація наростає як сніжний ком.

Головним досягненням Діффі і Хеллмана стала правильна постановка питання і дотепна відповідь на нього. Вони припустили, що дані можна шифрувати одним способом, а розшифрування – іншим. Тобто мати 2 ключа. Той, що використовується для шифрування, можна залишити відкритим. Таким чином будь-яка людина зможе зашифрувати повідомлення, але розшифрувати зможуть лише володарі другого секретного ключа. Але як реалізувати алгоритм передачі такого ключа? Вчені змогли частково і на це дати відповідь.