Письменник Биков Василь Володимирович: біографія, особисте життя, творчість

У нелюдських обставинах довелося перебувати в деякі роки свого життя Василю Володимировичу Бикову. Він не просто учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, але і безсмертний автор героїчних повістей та оповідань. У книгах Василя Бикова показана жорстока правда туманних днів. Він показував життя такою, як вона є, без ідеологічних ярликів. За таку правдиву літературу письменника піддавали гонінням і цькуванню. Тим не менш шедеври письменника любили багато років, також вони популярні і в наш час.

Письменник ніколи не відмовлявся від своєї думки і поглядів на багато історично і політичні події. Багато режисери змогли екранізувати ряд витворів великого генія. Біографія Василя Бикова, геніального письменника та громадського діяча, цікавить багатьох сучасників. Пропонуємо вам познайомитися з його дитинством і юністю, письменницької та особистим життям, суспільними справами, фільмотеки.

Батьки Бикова

19 червня 1924 року в невеликому селі Бички Ушачкого району Вітебської області з’явився на світ письменник Василь Биков. Хлопчикові довелося бути сином звичайних селян. Крім нього в родині були ще діти: Микола, Антоніна і Валентина. Антоніна пішла на той світ ще в 15 років. Володимиру Федоровичу, батька сімейства, довелося часто їздити на заробітки. Він наймався в Лівії, Гродно, а на початку війни його взяли в полон німці.

Маленьким дітям батько розповідав історії тих років, з особливою увагою все слухав молодший Вася. Хлопчик допитливо задавав питання. Маму хлопчика Бог наділив м’якістю і добродушністю, що було протиставлено чоловікові. Вона забезпечувала родину смачною їжею, зручною одягом, незважаючи на злиденні умови життя. З мамою Ганною діти навчилися любити природу і книги. Васі приносило задоволення гуляти на свіжому повітрі, слухати пташиний спів і ловити раків і рибу.

Дитинство і юність письменника

Матеріальне становище родини Бикових було дуже мізерним. Діти не були розпещені ситними обідами і вечерями смачними. Їх износившуюся одяг часто нічим було замінити. Тому хлопчику ще в дитинстві доводилося заробляти на шматок хліба важкою працею.

Дуже подобалася майбутньому письменникові класична література, з головою окунавшая його в небачені і наївні пригоди. Ще будучи хлопчиськом, Василь долучився до малювання. Він добре відтворював на папері олівцем свої фантазії. З Василя міг би вийти відомий художник, але доля направила цього талановитого людини по іншому шляху.

Юнакові довелося вчитися не в одній школі: спочатку в селі, потім у Двір-Слобідці, потім в Кубличах. Після одержання восьмирічної освіти біографія Василя Бикова завела його в Витебское художнє училище. Там він навчався на відділенні скульптури. Але незабаром він залишив навчання в училищі, бо виплату стипендії скасували, а інших коштів для перебування там у нього не було. Він влаштувався в школу фабрично-заводського навчання, екстерном склав іспити за 10 клас і отримав середню освіту. Це був 1941 рік. Юнак навіть не уявляв, скільки випробувань чекає його попереду.

Дивіться також:  Що значить "людина блакитних кровей"?

Важкі військові роки

Влітку 1941 року напад німецьких військ на Радянський Союз для багатьох було несподіванкою. Василю Бикову довелося брати участь в оборонних роботах на українській території. Смерть кілька разів була поруч з майбутнім письменником. Один раз він відстав від своїх товаришів за Білгородом, де його заарештували і прийняли за німецького шпигуна. Василя ледь не розстріляли за шпигунство, але він зміг довести свою відданість Радянському Союзу. Потім з його участю відстоювалися такі міста, як Олександрія, Знам’янка, Кривий Ріг.

Відомо, що зиму 1941-1942 року Биков провів на залізничній станції Салтыковка, що в місті Аткарську Саратовської області. Після закінчення Саратовського піхотного училища Василю Володимировичу присвоїли звання старшого лейтенанта. Він командував взводом полкової та армійської артилерії, що беруть участь у багатьох військових операціях на території СРСР.

Також юнакові довелося воювати в Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії. Під Кіровоградом він був тяжко поранений в живіт і ногу, що його навіть прийняли за загиблого. Ці похмурі події пізніше він зобразив у повісті «Мертвим не боляче». Це поранення на три місяці відправило Бикова на госпітальну ліжко. Після поправки він знову кинувся на фронт. Наполегливість Василя допомогла йому стати старшим лейтенантом, а пізніше він став командувати взводом. З його участю проходила Яссько-Кишинівська операція і звільнення Угорщини, Румунії від фашистів.

Письменницьке кредо

Вам вже зрозуміло, чому у книг Василя Бикова «запах» війни. Чотири роки війни залишили глибокі рани на серці письменника. Через все своє життя він проніс пам’ять про ті страшні дні. Василь Володимирович постійно згадував незабутні фронтові епізоди. Цьому присвячена його книга 2002 року «Довга дорога додому». У ній він показав ту військову атмосферу, коли у повітрі витали голод, смерть і кров.

У 1947 році Василь Володимирович демобілізувався і став жити в Гродно. Це місто вважається культурною столицею Білорусі. З цього часу стали виходити друковані видання Бикова. Паралельно він працював редактором місцевої газети і в книжковій майстерні. Творча біографія письменника почалася з 1959 року. Саме в цей період читачі познайомилися з його твором «Журавлиний крик». Світову славу і визнання принесла майстру повість «Третя ракета», яка вийшла у світ у 1961 році. Читачі в цьому творі занурюються в атмосферу війни. Письменник тонко змальовує людські характери, що розкривалися у моменти смертельної небезпеки. Через два роки режисером Річардом Вікторовим був знятий однойменний фільм по даній повісті. У головних ролях довелося знятися Станіславу Любшину, Георгію Жженову, Надії Семенцовой і іншим акторам.

Дивіться також:  Готель Club Koggala Village 2* (Шрі-Ланка, Оггала): фото, огляд, особливості сервісу та відгуки туристів

Його наступні роботи також користувалися великою популярністю. До переліку найкращих робіт можна віднести його «Альпійська балада», «Прокляту висоту», «Пастку». Всі вони були опубліковані редакцією журналу «Новий світ». Однак різкість і безкомпромісність книг Василя Бикова не зовсім сподобалися радянським властям, багато їх критикували. Тим не менш письменнику вручили Державну премію СРСР за твір «Дожити до світанку» та «Обеліск».

Творче життя в 90-е 00-е роки

Військовому творчості Василь Биков не зраджував навіть у 90-ті роки. Він видав нарис «Облава», а пізніше збірки «Стіна» і «Пахаджане». 1998 рік ознаменувався виходом повісті «Вовча яма», відзначеної пізніше всеросійської премії «Тріумф». Це драматичний твір оповідає про Чорнобильську трагедію та життя після неї.

Страшні події військових років не залишали в спокої пам’ять письменника до кінця життя. Потрясіння після пережитого голоду, побаченої крові і численних смертей, що оточували його чотири довгих воєнних року, не залишало Василя Володимировича ні на день. У 2002 році майстер слова книгу спогадами «Довга дорога додому», де дуже яскраво описав всі пережиті ним епізоди.

Биків – громадський діяч

Починаючи з 1972 року Василь Володимирович був секретарем Спілки письменників. У 1973 році він підписався під листом літераторів СРСР у редакцію видання «Правда». У складанні цієї петиції також брали участь опозиціонери Сахаров і Солженіцин. Пізніше з-за побоювань Биків заперечував свою роль у складанні даної петиції.

У 1997 році письменник оселився в Мінську. Тоді ж він став депутатом Верховної Ради УРСР. Цю посаду літератор займав до 1989 року. Пізніше він став учасником З’їзду депутатів СРСР, членом Міжрегіональної групи. Також письменник заснував народний фронт. У 1990-1993 роках він очолював Об’єднання білорусів і був керуючим місцевим ПЕН-центром.

Політичні погляди письменника

Політичні розбіжності змусили Василя Володимировича емігрувати з Білорусі. Спочатку його прихистила Фінляндія, потім Німеччина і Чехія. Письменник був критиком режиму Лукашенка і вважав, що Білорусь повинна об’єднуватися з Заходом. А президент віддав перевагу союзу з Росією. Тільки в 2003 році Бикову довелося приїхати на батьківщину. Письменник був дуже хворий, очікував швидкої смерті, так як довгі роки боровся з онкологічним захворюванням. Помер він через місяць після приїзду до Білорусі. Смерть наздогнала його в реанімації шпиталю біля Мінська. У 2004 році в селі Бички відкрили музей на його честь.

Дивіться також:  Вірш "Зелений шум" Некрасова: повноцінний аналіз

Фільми за творами Василя Бикова

Биковим було написано близько 40 повістей та оповідань. Книги Василя Бикова стали джерелом для екранізації чудових кінострічок. Загалом відзнято близько 20 фільмів за його творами. У 1963 році був знятий фільм «Третя ракета». У 1966 році вийшли стрічки «Альпійська балада» та «Пастка». 1975 рік ознаменувався виходом трьох картин: «Довгі версти війни», «Дожити до світанку», «Вовча зграя». Через рік вийшли фільми «Сходження», «Обеліск». 1981 рік — «Фруза», 1985 рік — «Знак біди», 1989 рік — «Круглянский міст», «Одна ніч», 1989 рік — «Його батальйон», 1992 рік — «Піти і не повернутися», 1995 рік — «На чорних лядах».

Нагороди Василя Володимировича

За роки творчості Василя Бикова йому вручили багато премій: Ленінську, Державну премію СРСР, Літературну премію УРСР. У 1980 році майстру присвоїли звання народного письменника Білорусі. Він є Героєм Соціалістичної Праці. У скарбничці нагород у нього знаходитися Орден Леніна, орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки. Крім орденів, він нагороджений медалями.

Особисте життя Василя Бикова

За все життя Василю Володимировичу довелося двічі одружитися. У перші дружини він вибрав собі вчительку Надію Кулагіна. У коханих народилося двоє синів. Василь і Надія прожили 30 років у шлюбі, після чого розійшлися. Через невеликий проміжок часу письменник узяв в дружини свою колегу Ірину Суворову. Вона була редактором тієї ж газети, друкувала твори майстра на машинці і першою їх перечитувала. З 1979 року подружжя весь час повели разом, до останнього дня Василя Бикова.

Активісти досі борються за те, щоб в білоруських містах вулиці були названі на честь славного письменника. Питання, на жаль, досі не вирішено, тому що білоруські власті вважають Бикова провокатором. Також планується поставити пам’ятник письменнику, проект якого ви бачите на фото вище.