На які питання відповідає іменник? Імена іменники в мовленні

Мова являє собою складну багаторівневу систему. Вивчення кожного їх мовних рівнів присвячені спеціальні розділи мовознавства.

Вивченням форм словозміни, будови слів, типів словосполучень і речень займається граматика, що включає в себе морфологію і синтаксис. Морфологія вивчає систему частин мови та їх категорії.

Поняття частини мови

Під частиною мови прийнято розуміти категорію одиниці мови, определяющуюся морфологічними і синтаксичними ознаками. Для слів певної частини мови характерно наявність одного граматичного значення, загального набору морфологічних ознак, загального лексичного значення і виконання однакової синтаксичної функції.

В даний час в російській мові десять частин мови. Перш за все, вони поділяються на самостійні (мають власне значення) і службові (служать для зв’язку слів у реченнях і словосполученнях).

Ім’я іменник. Визначення

Ім’я іменник — самостійна частина мови. Слова, що відносяться до цієї групи, несуть у собі загальне граматичне значення предметності, тобто позначають предмет. За загальним значенням предметності легко визначити питання, на який відповідають іменники. Це питання «хто» або «що». Наприклад, що? — машина, хто? — лисиця.

Іменник як частина мови володіє наступним набором морфологічних ознак: рід, тип відмінювання, натхненність/неодушевленность, власне/загальне. Це постійні ознаки іменника. Проте є і інші. Крім постійних ознак іменник має і непостійні (змінювані) ознаки. До них належать число і відмінок.

У реченні іменник найчастіше виконує роль підмета або доповнення, проте може виконувати будь-яку синтаксичну функцію залежно від контексту.

Загальне та власне ім’я іменник

Все велика кількість імен іменників російської мови ділиться на дві групи. В одну групу входять слова, що позначають однорідні предмети і явища (дощ, дорога, велосипед). Вони називаються загальними. В іншу групу входять слова, що позначають один конкретний предмет або особу. Сюди відносять імена людей, їх прізвища, клички тварин, астрономічні та географічні назви, а також назви творів мистецтва, різних видань, книг, фабрик та інші. Такі слова називаються іменами власними і пишуться з великої літери. Наприклад: «Известия», Олексій, «Мертві душі» і т. д.

Дивіться також:  Готель Ramada Ajman Beach 4* (ОАЕ, Аджман): фото, опис номерів, сервіс, поради та відгуки туристів

Варто відзначити, що з того, є слово загальним або власним, не можна визначити питання, на який відповідає іменник. Наприклад, нарицательные слова камінь (що?) і хлопчик (хто?), власні імена Марія (хто?) і Еверест (що?).

Живе й неживе іменник

Одушевленими вважаються іменники, що називають живі предмети. Це слова, що відповідають на питання хто? (людина, собака, один). Слова, які називають неживі предмети, вважаються неживими іменниками. Питання, на яке відповідає неживе іменник, що — що? (дерево, стілець, молоко).

Рід іменника

Ще один незмінний морфологічний ознака іменника — рід. Такі слова можуть бути жіночого, чоловічого або середнього роду. Потрібно відзначити, що для одушевлених іменників існує співвіднесеність роду з статевою приналежністю (хлопчик — м. р., дівчинка — ж.р.). У неживих предметів таке співвідношення відсутня. Такого плану іменники називають середнім родом (колода — с. н.). Однак, головний морфологічний показник роду — закінчення. Для кожного роду існує свій набір. При цьому потрібно пам’ятати, що у невідмінюваних імен іменників можна визначити рід по закінченню. У цьому випадку рід визначається за значенням слова і за формами слів, пов’язаних з ним.

Окрему групу складають іменники, що називають осіб чоловічої та жіночої статі. Їх прийнято називати іменниками спільного роду. Наприклад, соня, недоторка, плакса, молодець, розумниця, ненажера і т. п.

Число іменника

Число, як морфологічного ознаки іменника, цікаво тим, що для одних слів воно є змінним ознакою, а для інших — постійним. Так більша кількість іменників російської мови має форму однини і форму множини і закінчення, притаманні цим формам (книга — книги, море — моря, коло — кола). У деяких іменників при зміні числа змінюється не тільки закінчення, але і основа слова (дитина — діти, чоловік — люди). При зміні числа, питання, на який іменник відповідає, не змінюється (хто? — малюк, хто? — малюки, що? — зошит, що? — зошити).

Дивіться також:  Морфологічний розбір займенника (з прикладами)

Однак є й чимало іменників, які мають або форму однини або форму множини. Наприклад: молодь, крейда, Африка, заздрість, окуляри, Альпи, клопоти, сходи.

Відмінок іменників

Відмінок — непостійний морфологічний ознака іменника. У російській мові шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний і прийменниковий. Необхідно знати, на які питання відповідають відмінки імен іменників, щоб правильно визначати форму слова. Зважаючи на те, що слова цієї групи можуть бути живими або неживими, для кожного відмінка є два питання:

  • І. п. – хто? що? (брат, лист).
  • Р. п. – кого? чого? (брата, аркуша).
  • Д. п. – кому? чому? (братові, листу).
  • В. п. – кого? що? (брата, лист).
  • Т. п. – ким? чому? (братом, листом).
  • П. п. – (про) кого?, (про) що? (про брата, про аркуші).

Важливо запам’ятати, що існує група невідмінюваних імен іменників. Вони мають одну форму у всіх відмінках, наприклад, кава, какаду, жалюзі і т. п. Падіж для цих слів визначається за допомогою відмінкових питань, що задаються від пов’язаних з ним змінюваних слів. Наприклад: Кава готова (в. п.). У нас немає кави (р. п.). Він зрадів кави (д. п.). Я п’ю каву (в. п.). Він обпікся кави (тощо). Розмови про каву (п. п.).

Відмінювання іменників

В залежності від того, як змінюється іменник за числами і відмінками, в російській мові три типи відмінювання.

відмінювання рід закінчення приклади
перше жіночий

чоловічий

-а-я мама, дядько, зима, валя
друге чоловічий

середній

нульове

-о, -е

стіл, грім, орел

літо, будівля, болото

третє жіночий нульове туш, ніч, двері

Однак є й іменники, які в різних формах мають закінчення, властиві різним типам відмінювання. Такі іменники є разносклоняемыми. Їх правопис потрібно запам’ятовувати.

Початковою формою іменника вважається форма називного відмінка однини.

Так як відхилення не пов’язане з душею або неодушевленностью, не можна сказати, на яке питання відповідає відмінювання.

Іменник в системі повнозначних частин мови російської мови займає центральне місце. Без нього не обходиться побудова речень. Щоб правильно вживати в мовленні слова відносяться до цієї групи, вірно визначати їх граматичні категорії, перш за все необхідно знати, на яке питання відповідає іменник.

Дивіться також:  Брусничний пиріг зі сметаною: рецепти і секрети приготування