Країна, на півночі якої виникло Ассірійське держава. Історія Ассирії

Як відомо, країною, на півночі якої виникло Ассірійське держава, є Месопотамія, іменується також Межиріччям. Цю назву вона отримала завдяки своєму розташуванню в долині річок Тигру і Євфрату. Ставши колискою таких потужних держав Стародавнього світу, як Вавилон, Шумер і Аккад, воно відіграло важливу роль у становленні й розвитку світової цивілізації. Що ж стосується його найбільш войовничого дітища – Ассирії, то саме вона вважається першою в історії людства імперією.

Географічні та природні особливості Месопотамії

По своєму географічному положенню Давнє Межиріччі мала дві істотні переваги. По-перше, на відміну від оточували його посушливих районів, воно перебувало в зоні так званого Родючого півмісяця, де в зимовий період випадала значна кількість опадів, що було вельми сприятливо для землеробства. По-друге, ґрунт у цьому регіоні була багата покладами залізної руди і міді, високо цінні з тієї пори, як люди навчилися їх обробляти.

Сьогодні територія Межиріччя — стародавньої країни, на півночі якої виникло Ассірійське держава — розділена між Іраком і Північно-Східної Сирією. Крім того, деякі райони належать Ірану і Туреччини. Як в давнину, так і в період сучасної історії цей середньоазіатський регіон являє собою зону частих збройних конфліктів, часом створюють напруженість у всій міжнародній політиці.

Войовнича дочка Межиріччя

За даними дослідників, історія Ассирії налічує майже 2 тис. років. Утворившись в XXIV столітті до н. е., держава проіснувала до початку VII століття, після чого, в 609 році до н. е., впала під натиском армій Вавилона і Мідії. Ассірійська держава по праву вважається однією з найбільш войовничих та агресивних в Стародавньому світі.

Почавши в першій половині IX століття свої загарбницькі походи, вона незабаром зуміла завоювати величезну територію. Під владою її царів виявилася не тільки вся Месопотамія, але також Палестина, Кіпр і Єгипет, який, втім, через нетривалий час зумів знову здобути незалежність.

Крім того, Ассірійська держава протягом багатьох століть контролювала окремі райони нинішньої Туреччини та Сирії. Саме тому її прийнято вважати імперією, тобто державою, спирається у своїй зовнішній політиці на військову силу і розширюють власні кордони за рахунок територій захоплених ним народів.

Дивіться також:  Заєць-русак: фото і опис, де живе і чим харчується?

Колоніальна політика Ассирії

Оскільки країна, на півночі якої виникло Ассірійське держава, вже на початку IX століття була повністю їм же завойована, то наступні 3 століття є не чим іншим, як періодом їх загальної історії, буяє безліччю драматичних сторінок. Відомо, що всі підкорені народи ассірійці обкладали даниною, для збору якої вони періодично висилались збройні загони.

Крім того, на територію Ассирії гнали всіх майстерних ремісників, завдяки чому вдалося підняти на нечувану за тих часів висоту рівень виробництва, а досягненнями культури, впливати на всі оточуючі народи. Такий порядок підтримувався протягом століть самими жорстокими каральними заходами. Всі незадоволені неминуче приречені на смерть або, в кращому випадку, на негайну депортацію.

Видатний політик і воїн

Вершиною розвитку держави Ассирії прийнято вважати період з 745 по 727 рік до н. е.., коли на чолі її стояв видатний правитель давнину – цар Тиглатпаласар III, який увійшов в історію не тільки як видатний полководець свого часу, але і як дуже далекоглядний і хитрий політик.

Відомо, наприклад, що в 745 році до н. е. він відгукнувся на заклик вавилонського царя Набонасара, просив допомогу в боротьбі з окупували країну племенами халдеїв і еламітів. Ввівши свої війська в Вавілонію і вигнавши з неї загарбників, мудрий цар зумів при цьому завоювати настільки гарячі симпатії місцевих жителів, що став фактичним правителем країни, відтіснивши на другий план їх невдалого царя.

Під владою Саргона II

Після смерті Тіглатпаласара трон успадкував його син, який увійшов в історію під ім’ям Саргона II. Він продовжив розширення кордонів держави, але, на відміну від батька, вдавався не стільки до витонченої дипломатії, скільки до грубої військової сили. Наприклад, коли в 689 році до н.е. спалахнуло повстання в підвладному йому Вавилоні, він зрівняв його із землею, не жаліючи ні жінок, ні дітей.

Дивіться також:  Де знаходиться Атлантичний океан? Характеристики океану, Північний і Південний Атлантичні океани

Місто, повернутий з небуття

В період його правління столицею Ассирії, а фактично і всього Стародавнього Межиріччя, став місто Ніневія, що згадується в Біблії, але довгий час вважався вигаданим. Лише розкопки французьких археологів, проведені в 40-х роках XIX століття, дозволили довести його історичність. Це стало сенсаційним відкриттям, оскільки до тієї пори не було точно відомо навіть саме розташування Ассирії.

Завдяки працям дослідників вдалося виявити багато артефактів, які свідчать про надзвичайну розкоші, з якою Саргон II облаштував Ніневію, що змінила колишню столицю держави – місто Ашшур. Стало відомо про побудованому ним палаці і потужних оборонних спорудах, опоясывавших місто. Одним з технічних досягнень тієї епохи став акведук, піднятий на висоту 10 метрів і постачав водою царські сади.

Серед інших знахідок французьких археологів були і глиняні таблички, що містили написи на одній з мов семітської групи. Розшифрувавши їх, вчені дізналися про похід царя асирійського царя Саргона II в південно-західну частину Азії, де їм було підкорене держава Урарту, а також про захоплення Північно-Ізраїльського царства, що також згадано в Біблії, але викликало сумнів у істориків.

Структура ассірійського суспільства

З перших століть після утворення держави ассірійські царі концентрували в своїх руках всю повноту військової, цивільної та релігійної влади. Вони були одночасно і верховними правителями, воєначальниками, вищими жерцями і скарбниками. Наступну щабель вертикалі влади займали керівні провінціями, які призначалися з числа військових.

Вони відповідали не лише за лояльність народів, що проживали на підкорених територіях, але і за своєчасне та повне надходження від них встановленою данини. Основну ж масу населення складали землероби і ремісники, які були рабами, або працівниками, які перебували у залежності від своїх господарів.

Загибель імперії

До початку VII століття до н. е. історія Ассирії досягла найвищої точки свого розвитку, слідом за якою послідував її несподіваний крах. Як вже згадувалося вище, в 609 році до н.е. вторглися на територію імперії об’єднані війська двох сусідніх держав – Вавилонії, колись яка перебувала під контролем Ассирії, але зуміла здобути незалежність, і Мідії. Сили були надто нерівні, і, незважаючи на відчайдушний опір ворогові, імперія, тривалий час тримала у своїй покорі всю Месопотамію і прилеглі до нього землі, перестала існувати.

Дивіться також:  Пам'ятки Харкова - що подивитися обов'язково

Під владою завойовників

Однак Межиріччя — країна, на півночі якої виникло Ассірійське держава — недовго після його падіння зберігала статус політично самостійного району. Через 7 десятиліть вона була повністю захоплена персами, після чого вже не змогла відродити свій колишній суверенітет. З кінця VI до середини IV століття до н. е. цей великий регіон входив до складу Ахеменідській держави – перської імперії, котра підпорядкувала собі всю Передню Азію і значну частину Північно-Східної Африки. Своя назва вона одержала по імені свого першого правителя – царя Ахемена, став засновником династії, що перебувала при владі майже 3 століття.

У середині IV століття до н.е. з території Межиріччя вигнав персів Олександр Македонський, включивши її до складу своєї імперії. Після її розпаду батьківщина колись грізних ассірійців підпала під владу елліністичної монархії Селевкідів, побудували нове грецьке держава на руїнах колишньої держави. Це були воістину гідні спадкоємці колишньої слави царя Олександра. Їм вдалося поширити свою владу не тільки на територію суверенної колись Межиріччя, але також підпорядкувати собі всю Малу Азію, Фінікію, Сирію, Іран, а також значну частину Середньої Азії і Близького Сходу.

Однак і цим воїнам судилося зійти з історичної сцени. У III столітті до н. е. Месопотамияоказывается у владі Парфянського царства, розташованого на південних берегах Каспійського моря, а через два століття її захоплює вірменський імператор Тигран Осроену. У період римського панування Месопотамія розпалася на декілька дрібних держав, що мали різних правителів. Цей останній етап її історії, що відноситься до періоду Пізньої Давнини, чудовий лише тим, що самим великим і відомим містом Межиріччя стала Едесса, неодноразово згадується в Біблії і пов’язана з іменами багатьох видатних діячів християнства.