Історія Єгипту з найдавніших часів до наших днів

Арабська Республіка Єгипет зі столицею в Каїрі розташована у східній частині Африканського континенту і на Синайському півострові. На Півночі омивається водами Середземного моря, північно-західна межа Єгипту з Ізраїлем, південна – з Суданом, західна – з Лівією, а східна являє собою узбережжі Червоного моря. Моря з’єднує штучний Суецький канал.

Велика частина території сучасного Єгипту знаходиться в тропічній зоні, але північна захоплює субтропічний регіон.

На сьогоднішній день одним з основних джерел доходу для республіки є туризм. З Єгиптом у більшості людей асоціюються пам’ятки старовини і середньовіччя, численні пляжі Червоного і Середземного морів. Популярністю серед туристів Єгипет зміг домогтися завдяки вдалому поєднанню тропічного клімату і захоплюючій багатовікової історії, що включає періоди династій фараонів, еллінізму, Риму, Візантії, арабського та турецького держав, а також новітню історію.

Єгипет Династичного періоду. Цивілізація фараонів

Говорячи про історію виникнення Єгипту, люди, мало знайомі з нею, найчастіше мають на увазі період «до нашої ери», коли країною правили фараони, споруджувалися знаменитий піраміди і Сфінкс, величні палаци і храми.

Династичний період дійсно вражає уяву. Перші цивілізації Стародавнього Єгипту виникли на межі IV – III т. р. до н.е. багато В чому єгипетська цивілізація — новатор: саме тут досяг найвищого розквіту деспотизм правителів, почалося масштабне використання поливного землеробства, з’явився один з найбільш численних і складних пантеонів богів, розвивалася писемність і монументальне будівництво, вперше використана система поділу влади на центральну, регіональну та місцеву.

Як вже згадувалося раніше, в розглянутий період Єгиптом правили фараони. Античний історик Манефон запропонував розділити їх на 30 династій. Він же виділив такі періоди: Стародавнє (I – X династії), Середнє (XI – XX династії) і Нове (XXI – XXX династії) царства. Такою періодизацією вчені користуються досі, хоча з появою нових даних вона дещо ускладнилася.

Періоди

Розглянемо основні періоди історії Стародавнього Єгипту:

  • I додинастичний (поч. IV т. к. до н. е..). Починається розкладання родоплемінного ладу. Відбувається формування 40 номів, що включають міста з прилеглими до них територіями і дрібними поселеннями. Основною рисою періоду є боротьба за гегемонію (верховенство над іншими містами). В результаті боротьби з’являються дві протиборчі сили: область Верхнього Єгипту (південний Ніл) і Нижнього Єгипту (північний Ніл з дельтою).
  • Раннє царство (XXXIII – XXIX ст. до н. е..) – поява 0, правління I – II династій. Зароджується розподіл суспільства на стани, в деяких місцях починає з’являтися іригаційна (поливна) система землеробства. Відбувається об’єднання Єгипту. Першим правителем обох територій стає Нармер.
  • Стародавнє Царство (XXVIII – XXIII ст. до н. е.) — час III – VI династій. Повна централізація, вся повнота влади зосередилася в руках фараонів (згодом ніхто, крім правителів Єгипту, не буде володіти такою силою). Завдяки їх необмеженої влади, з’являється можливість зводити величні будови. Наприклад, піраміда Хуфу (Хеопса), представника IV династії, є найбільшою за всю історію держави Єгипет. До речі кажучи, призначення поховальних споруд до цих пір залишається дискусійним питанням єгиптології.
  • Економічні та політичні злети Стародавнього Єгипту періодично змінювалися падіннями, так званими Перехідними періодами. Перший з них тривав з XXIII по кінець XXI ст. Причина занепаду полягала в розпаді країни на окремі номи. Така ситуація була можлива завдяки тому, що керуючі номами зосередили у своїх руках величезну владу і прагнули до більшої незалежності.
  • Дивіться також:  Що таке ФРН і НДР?

    Об’єднання Єгипту в період Середнього Царства

    Безпосередньо в даний період, що тривав з середини XXI по XVIII ст. до н. е. (XI – XIII), могутність фараонів вже не було настільки всеосяжним. Тоді ж закінчився процес спорудження іригаційної системи. Єгипет перетворився на першу «світову державу», підпорядкувавши собі південно-західний Середземноморський берег, Нубію і половину Синайського півострова.

    За підйомом пішов II Перехідний період. З кінця XVIII до середини XVI ст. до н. е. — династії фараонів створювалися гиксосскими правителями (XV і XVI), а потім з’явилася фіктивна династія полководця, який намагався здолати загарбників (XVII). До чергового династичного кризи призвело ослаблення царської влади і численні повстання.

    Повне звільнення Єгипту

    Повністю Єгипет звільнився від гіксосів пізніше:

  • На Нове царство (з XVI по XI ст. до н. е.) припадає черговий підйом, але вже до XVI ст. могутність єгипетських царів сильно слабшає, зате зростає їх зовнішньополітичне вплив: створена Імперія, що включає все східне Середземномор’я і північний схід Африки.
  • III і останній Перехідний період тривав з XI до VIII ст. до н. е. Він почався з падіння Єгипетської Імперії під натиском Лівії. Лівійці утворили власні правлячі будинку (XXII і XXVI). Відновлення втраченої потужності стало можливим тільки при XXVI – Саисской – династії (VII—VI ст. до н. е.)
  • Існування самостійної держави завершилося ослабленням правителів з династій з XXVII за XXX і підкорення Єгипту Персією (кінець VI – IV ст. до н. е.).
  • Держава продовжувало існувати, але вже не автономно. Єгипет розвивався, поступово трансформуючись в країну, яку являє собою на сьогоднішній день.

    Період Еллінізму

    Період еллінізму в історії держави Єгипет почався з визволення країни від панування Персії Олександром Великим у 332 р. до н. е. В тому ж році полководець наказав закласти нову столицю – Олександрію.

    Дивіться також:  Бензопила «Чемпіон»: опис, характеристики, інструкція по експлуатації та ремонту

    Проголошення Олександра фараоном перервало правління Ахеменідів. Через дев’ять років великий завойовник помер, не залишивши спадкоємця. Між його полководцями (діадохами) почалася боротьба за управління територіями, на які стрімко розпадалася велика імперія. Єгиптом заволодів Птолемей I, і його нащадки панували тут до самого закінчення періоду Еллінізму.

    Царювання династії Птолемеїв

    У царювання династії Птолемеїв в управлінні гармонійно поєднувалися як старі, так і нові грецькі риси. Правитель Єгипту залишався абсолютним монархом, не скоротився штат чиновників, продовжував існувати величезний обсяг канцелярської державної листування. Наявність традиційних рис не заважало запровадження нововведень: офіційною мовою стала грецька, з’явилися посади, характерні для двору Олександра: «родичі», «рівні по рахунку родичам», «перші друзі» і т. д. На верхівці адміністративної піраміди був діойкет. Він керував господарськими і фінансовими справами, розпоряджався скарбницею, займався урахуванням податків. Людина, яка обіймає цю посаду, мав усі шанси знайти величезну могутність, як, наприклад, Аполлоній, діойкет Птолемея II.

    Почала функціонувати інша адміністративна система. Існування трьох полісів – Олександрії, Навкратіса і Птолемаїда – не грало великої ролі. Основна частина території входила до хору, яка поділялася на номи, багато в чому зберігали автономію.

    У такому вигляді Єгипет існував до 30 р. Остання правителька з роду Птолемеїв – Клеопатра VII – безуспішно намагалася не допустити повного панування Риму. Історії відома драма любові між останньою єгипетською царицею і Марком Антонієм. У 31 р. Юлій Цезар Октавіан переміг нещасного закоханого в морському бої при Акції, а в 30 р. Клеопатра, повчивши помилкову звістку про смерть Марка Антонія, вчинила самогубство.

    Єгипет під владою Візантії

    Єгипет був підпорядкований Римської Імперії і до її розділу в 395 році входив до складу Східної Римської Провінції. Після переходу держави до рук Візантії в ньому почався активний розвиток християнства. Віра поширювалася з центру в Олександрії дуже швидко, і до II ст. н. е. в країні у великій кількості були присутні монастирі і кіновії. Незважаючи на популярність християнства, залишалося невелике число прихильників язичницьких культів.

    У період підкорення Візантії збільшилося число великих земельних маєтків. Ділянки зростали за рахунок присвоєння багатими земель селян, що розорилися.

    Склалася система відносин між землеробами та власниками землі – колонат. Орендар – колон – розплачувався з орендодавцем власною працею або часткою врожаю.

    Володіння Єгиптом було економічно вигідно Візантії: провінція виплачувала майже половину від загальної суми імперських податків, справляла величезний обсяг продукції: 240 тис. тонн пшениці щорічно.

    Дивіться також:  Які можна задати вульгарні питання хлопцям і чи варто це робити?

    До VII ст. н. е. наростало невдоволення урядом Візантії, досягли апогею релігійні розбіжності. Згодом провінція настільки ослабла, що невеликого загону арабських загарбників вистачило для підкорення більшості її територій.

    Єгипет у складі Арабського Халіфату

    639 р. ознаменувався вступом арабських військ, на чолі яких стояв Амра ібн аль-Аса. Почалася боротьба за володіння країною. Візантія всіма силами намагалася повернути втрачені території, але успіху не добилася. Як видно з історії Єгипту, протягом короткого періоду Єгипет кілька разів переходив під владу різних прізвищ завойовників. Серед них вдома Омеййадов (до 868 р.), Тулунидов (до 935 р.) і Ишхидов (до 969 р.)

    З 969 року Єгиптом правлять фатіміди, і країна перестає бути залежною від Багдада навіть номінально.

    Перебування під владою Халіфату вкрай важливо для історії розвитку Єгипту, так як саме арабське вплив дозволило єгиптянам прийняти іслам – релігію, яку більшість з них сповідують і сьогодні.

    Період підпорядкування Османській Імперії

    22 січня 1517 року османські війська розгромили мамлюків в передмісті Каїра. Єгипет перейшов до Туреччини до 1914 року. Змінювалися намісники, але значні зміни в житті провінції були відсутні.

    Одна з знаменних подій того часу – похід Наполеона в Єгипет, затіяний полководцем з метою оскаржити тут британське панування. Похід тривав з 1798 по 1801.

    Новітня історія Єгипту

    Після звільнення від панування Туреччини в 1914 році Єгипет опинився під протекторатом Великобританії. Тільки в 1922-му Англія визнала його самостійність і проголосила незалежність.

    Республікою Єгипет став набагато пізніше, в 1971 році, з прийняттям нової конституції. Встановлений в той час ладу зберігається в країні і по сей день.

    В історії Єгипту величезна кількість подій припадає саме на новітній період: і затяжний переділ влади, кінець якому навряд чи буде покладено в найближчому майбутньому, і війни з Ізраїлем. Увагу світової громадськості до цих подій зумовлено в основному тим, що роздирається протиріччями території знаходиться Суецький канал – одна з найважливіших транспортних артерій.

    Висновок

    Шлях, пройдений Єгиптом від безлічі розрізнених держав до сучасної республіки, вельми цікавий і складний. Недарма в історичній науці існує цілий напрямок, що займається вивченням цієї загадкової країни – египтология. Зрозуміло, більшість відпочиваючих не вникає в її тонкощі, але кожному, хто збирається відвідати Єгипет, потрібно мати на увазі, що його історія не закінчується на пірамідах, а сьогоднішні єгиптяни внаслідок багатовікового шляху, який пройшла країна, не мають нічого спільного з тими, хто будував зрошувальні системи і поклонявся язичницьким богам багато тисячоліть тому.