Ірина Мірошниченко: біографія і особисте життя

Яскрава актриса останніх радянських років, елегантна красуня, вона залишила свій слід незабутній слід в історії радянського кіно і театру. У біографії Ірина Мірошниченко були головні ролі в спектаклях найвідоміших драматургів, а в кіно вона знімалася у найвідоміших режисерів країни.

Ранні роки

Біографія майбутньої популярної актриси почалася в тяжкі роки для країни, 24 липня 1942 року у старовинному сибірському містечку Барнаулі. Маму Катерину Мірошниченко, актрису Москонцерту, відправили туди в евакуацію. Батько Ірини, Петро Вайнштейн, був комсомольським і партійним працівником і пройшов всю війну на посаді політрука. Важкі роки війни сильно позначилися на його здоров’ї. Повернувся Петро Вайнштейн з фронту з важкою формою туберкульозу. Врятувала його тільки операція з видалення однієї легені, яку зробив великий хірург Богуш. Однак до цього часу вже вся сім’я встигла заразитися і перехворіти на туберкульоз. Сама вона в 1957 році півтора місяці лікувалася в лікарні, а потім півроку долечивалась будинку. У Ірини є зведений брат Рудольф, син мами від першого шлюбу, батька якого репресували. Як не раз відзначала Ірина Мірошниченко в біографії, діти в її родині дуже любили батька.

Про сім’ю

Про батька Ірина писала, що він був надзвичайною людиною, неймовірного такту. Прийомного сина він дуже любив, і Рудольф відповідав йому тим же. Петро Вайнштейн помер у 1984 році. «Коли його ховали, Рудик, вже великий і дорослий чоловік відкрито плакав, все повторюючи «Тату, тату…», — розповідала Ірина Мірошниченко в біографії. Її брат все життя пропрацював водієм у редакції газети «Известия». Мама була талановита і красива жінка, яка не змогла реалізувати себе в житті. Арешт першого чоловіка зламав назавжди її тільки починала артистичну кар’єру. Сім’я довго жила в дев’ятиметрової кімнатці, лише пізніше батькові, як інваліду війни, виділили двокімнатну квартиру.

Шкільні роки

Свою нереалізовану пристрасть до театрального мистецтва вона зуміла передати Ірині. Мама мріяла, аби донька вивчила французьку мову і коли-небудь поїхала в Париж. У дитинстві, як згадувала Ірина Мірошниченко в біографії, вона мріяла грати на арфі. Але оскільки розмістити такий великий інструмент в крихітній кімнатці не вдалося б, її віддали в клас скрипки. Протягом року вона вчилася в музичній школі при Гнесинськоє училище. Потім заняття музикою закінчилися, Ірину забрали, тому що пошкодували, вона часто хворіла, і у неї іноді просто не вистачало сил тримати скрипку. Ще навчаючись у школі, Ірина зрозуміла, що хоче стати актрисою, і стала займатися в театральній студії при театрі Ленінського комсомолу, якою керував відомий актор і режисер Володимир Андрєєв. Її викладачами були Володимир Ворошилов і знаменитий драматург Михайло Шатров .

Дивіться також:  Множини: що це таке, види математичних множин

Осягаючи акторська майстерність

Маючи досвід навчання акторської майстерності, після закінчення школи вона легко надійшла в Школу-студію МХАТ в 1961 році. У той час кіно вважалося другорядним мистецтвом, і тому зйомки в кіно студентів не заохочувалися. Але для самих майбутніх акторів навіть сама маленька роль у фільмі — це була заповітна мрія.

У біографії Ірини Мірошниченко перша роль в кіно з’явилася абсолютно випадково. У знаменитому фільмі «Я крокую по Москві», в 1963 році вона отримала роль Каті, сестри головного героя, якого грав нікому не відомий тоді Микита Міхалков. З’явившись тільки в одному епізоді фільму, вона запам’яталася своєю дивовижною легкістю. Фактично вона грала саму себе, московську дівчину, що виросла в доброзичливій та теплій атмосфері повоєнних московських двориків. Школу-студію Ірина закінчила в 1965 році, її дипломною роботою була роль Марії Олександрівни в дипломному спектаклі «Дядечків сон».

Театр на все життя

Після отримання диплома в біографії Ірини Мірошниченко з’явився перший і практично єдиний в її житті театр. Її прийняли у МХАТ. Коли театр розділився у 1989 році, вона залишилася у Мхаті імені А. П. Чехова, де працює донині. Хорошу актрису відразу виділили, і за короткий час Ірина отримала багато значущих ролей. Вона зіграла вчительку Белобородову у виставі Б. Ліванова «Тяжке обвинувачення» в 1966 році, Зіну в п’єсі «Будні і свята» в постановці А. Галича, В. Грекова, в 1967 році. Їй дісталася роль Феї в знаменитому мхатовском виставі тих років «Синій птах» у 1968 році. Однак привабливу пропозицію зіграти старшу сестру Ольгу в чеховських «Трьох сестер» застало її зненацька, вона злякалася, що її не вистачить досвіду і акторської майстерності. Ця роль показала, що Ірина не тільки красива молода актриса, але і володіє неабияким талантом. Хороша гра була відзначена художньою радою корифеїв Мхату. Незабаром в біографії актриси Ірини Мірошниченко почалися і перші зарубіжні гастролі, вона поїхала з театром в Японію.

Дивіться також:  Шлюби з розрахунку: плюси і мінуси, за і проти, статистика, приклади

Визнаний майстер

Їй довелося брати участь у виставах з усіма знаменитими мхатовскими «стариками», вона вчилася у них превеликий поваги до професії і секретам майстерності. Велика актриса А. Тарасова, яка грала її маму у виставі «Валентин і Валентина», ділився з нею думками про майбутнє театру. В «Соло для годинника з боєм» вона брала участь разом з О. Андронівської, яка самовіддано грала свою роль незважаючи на важку хворобу. У театральній біографії Ірини Мірошниченко всього налічується кілька десятків ролей. Вона пройшла навчання в дивовижній школі Мхату, опановуючи професію через постійне спілкування на репетиціях і на сцені з найвідомішими режисерами і акторами. Ірина грала Аркадіну в «Чайці» в 1968 році, і знову в 2000 році в новій редакції і з новим складом, але з тим же незмінним успіхом. І зараз вона відіграє у своєму рідному і улюбленому театрі.

Аварія

У 1980 році в житті Ірини сталася важка аварія. В її машину, що стоїть на світлофорі, врізалася «Волга». Вона довго лежала в лікарні зі струсом мозку та травмою хребта, потім носила спеціальний корсет. Незважаючи на болі в області спини, вона погодилася на зйомки в трьох фільмах — «Вам і не снилося», «Капелюх» і угорської картині «Олена Прекрасна». Під час роботи над картиною «Вам і не снилося» вона змерзла і сильні болі в спині поновилися. Ірина не могла встати з ліжка і лікарі рекомендували зробити операцію. Але в справу втрутилася її давня подруга, яка влаштувала її в одну з клінік Будапешта. Вона пройшла там інтенсивний курс терапії і реабілітації і повністю одужала. Разом з лікуванням вона встигла знятися в угорському фільмі, як писали в біографії Ірини Мірошниченко — вона грала стоячи на одній нозі.

Кіно

Після першого фільму в біографії Ірини Мірошниченко, вона цілком присвятила себе театру і три роки не з’являлася на великому екрані. Потім її запросили відразу на головну роль у фільмі «Їх знали тільки в обличчя». Після виходу картини вона прокинулася знаменитою, її визнали молодим даруванням. Наступна роль у фільмі Тарковського про давньоруського іконописця Рубльова переконала всіх критиків у тому, що вона талановита актриса, здатна створювати яскраві, глибокі образи. Світова слава прийшла до Ірини після показу у Франції картини «Це солодке слово свобода», який отримав премію Московського кінофестивалю. Зроблені на прем’єрі фільму в Парижі фото, біографії Ірини Мірошниченко стали першими, які потрапили на сторінки іноземних журналів. Вона грала практично у всіх знаменитих радянських і російських режисерів, її партнерами були найпопулярніші актори країни. В даний час вона рідше стала з’являтися в кіно. Тільки в 2017 році Ірина знялася у четвертій частині картини «Зимова вишня».

Дивіться також:  Інді-хоррори на ПК: огляд найбільш популярних

Біографія Ірини Мірошниченко: особисте життя

Публічні люди завжди викликають підвищену увагу, а красиві жінки тим більше. Витончена красуня завжди привертала увагу всієї країни. Багатьох цікавило особисте життя Ірини Мірошниченко, діти і чоловіки. Актриса була тричі заміжня, жоден із шлюбів вона не вважає помилкою. Як сама зізнавалася, у неї не було юнацької любові. Перші «дорослі» відносини трапилися у неї, коли вона була студенткою. За нею почав доглядати знаменитий драматург Михайло Шатров, який був старший за неї на десять років. Він водив Ірину на свої вистави, прем’єри, знайомив з відомими людьми і багато розповідав про мистецтво. У 1960 році актриса вийшла за нього заміж, і вони прожили в шлюбі 12 років.

В 1972 році вона півроку була заміжня за литовським кінорежисером Вітаутасом Жалакявичусом. В третій раз актриса вийшла заміж в 1975 році, теж за актора — Ігоря Васильєва, прожила з ним п’ять років. Більше вона не робила спроб створити сім’ю. На жаль, в біографії Ірини Мірошниченко діти, особисте життя і кар’єра не поєдналися. Незважаючи на три шлюбу, дітей у неї немає. Цю надзвичайно красиву жінку постійно оточували шанувальники, їй приписували чимало романів з відомими людьми. Сама Ірина ніколи не коментувала подібні чутки. Зараз вона більше стала приділяти час собі, любить подорожувати і проводити час у колі друзів.