Інтеракція — це в психології… Поняття, суть і види інтеракції

В основі організації соціуму лежить спілкування. Це особливий процес, який допомагає вирішувати побутові, ділові та наукові завдання, визначене взаємовплив індивідів, яке іменують интеракцией. Це поняття є загальним для ряду дисциплін (психології, філософії, соціології та ін). У цій статті розглянемо нюанси інтеракції і розглянемо її види.

Історія

У перекладі з англійської мови термін «інтеракція» буквально означає «взаємодія». Його ввів чиказький вчений, основоположник соціального інтеракціонізму, Джордж Герберт Мід в 1960 році. Згідно авторської концепції, поведінку певного соціуму, розглядається не як прояв окремих індивідів, а як складна групова активність. Тому прихильників нового психологічного напряму цікавили способи взаємодії людей у групі. До таких було віднесено:

  • обмін думками та досвідом;
  • створення єдиної стратегії;
  • досягнення взаєморозуміння;
  • конфлікт, конкуренція («неефективна інтеракція»);
  • розгляд ситуації очима протилежної сторони (співрозмовника).

В соціології

Ідею Дж. Р. Мзс підхопив російський соціолог Питирим Сорокін. Він визначив опорні точки для соціальної інтеракції:

  • Для взаємодії необхідні мінімум дві людини.
  • Щоб відчувати співрозмовника (партнера), в ході спілкування всьому слід приділяти увагу (жестах, міміці, діях).
  • Думки, почуття і думки повинні бути в резонансі у всіх учасників інтеракції.
  • В психології

    У психології інтеракція — це концепція, що акцентує увагу на взаємодії людей за допомогою вербальних і невербальних засобів. Аналізу піддано те, як вибудовуються міжособистісні відносини, які особливості суб’єкта і лінії поведінки ведуть до згоди або суперечностей у спілкуванні.

    На відміну від багатьох інших, поняття інтеракції прийшов у психологію з соціології, а не навпаки. І розгляд його, як і в суміжної дисципліни, слід починати з мікрорівня — сім’ї. Саме вона є базовою моделлю взаємодії людей, де відбувається становлення особистості дитини. Даний процес відбувається крізь призму поведінкових реакцій у відповідь на діяльність, обмін жестами, мімікою і словами підростаючого індивіда, через сприйняття його іншими членами сім’ї. Потім людина переходить на інші соціальні рівні (друзі, робочий колектив, суспільство в цілому), несучи з собою вже відпрацьовані моделі взаємовідносин, коригуючи їх і підлаштовуючи під нові обставини.

    Дивіться також:  Автобус "Ікарус-256": опис салону, панель приладів і технічні характеристики

    Структура спілкування

    Психологи виділяють в людському спілкуванні три компоненти: комунікацію, перцепцію та інтеракцію. Безумовно, в реальній бесіді, в режимі онлайн, даний поділ зовсім не відчувається, оскільки всі складові переплетені та реалізуються одночасно. Однак у теорії психології кожний компонент має свою проблематику, завдання та змістове розмежування.

  • Так під комунікацією розуміється інформаційний обмін, який здійснюють індивіди. Він обумовлений, як правило, когнітивними (пізнавальними) потребами. Комунікативний елемент є основним, ядром. Тому нерідко «комунікація» і «спілкування» виступають синонімами.
  • Перцепцією називають сприйняття учасниками спілкування один одного. Явище це досить глибоке, т. к., крім емоційного фактора, включає пізнання, первинний (поверхневий) аналіз слів, жестів, дій партнера при розмові і формування у відповідь реакцій.
  • Третьою стороною є інтеракція. В психології це поняття визначає реалізацію спільних дій учасників спілкування, тобто взаємний вплив один на одного. Якщо розглядати людське спілкування в інтерактивному ключі, то подібна взаємодія можна розмежувати на три процесу:
    • інтеракція, яка виникає у спільній діяльності, об’єднана спільними цілями і завданнями (трудова, ігрова, пізнавальна);
    • вплив одного індивіда на іншого: навіювання, переконання;
    • взаємовплив сторін.

    Нерідко під «сторонами» мається на увазі не стільки окрема особистість, як цілі соціальні спільності. Таким чином, інтеракція — це сукупність реакцій учасників групи один на одного. Це вміння приміряти на себе роль іншого.

    Види взаємодій

    Існує досить сувора класифікація інтеракції. Суть її полягає в чіткому розмежуванні взаємодії людей за принципом результативності і впливу. Так спільна соціальна діяльність може бути ефективною і неефективною. Перша припускає високу значимість партнера (друга, колеги, співрозмовника та ін) як особистості. Тут відбувається продуктивний обмін інформацією та досвідом, взаємовигідне співробітництво. У випадку з видом інтеракції неефективною кожен індивід зациклений виключно на своїх бажаннях і потребах без спроби відчути і зрозуміти іншого. В результаті така взаємодія веде до конфлікту або конкуренції.

    Дивіться також:  Як налаштувати балалайку правильно: практичні поради та рекомендації

    Для реалізації соціальної інтеракції необхідні певні сигнали, які встановлять міжособистісний контакт. До них відносяться вербальні і невербальні засоби. З цієї позиції виділяють:

  • Вербальну (мовну) інтеракцію. Сили мовленнєвого впливу може визначити тембр голосу, експресивність мовлення, висловлювання своєї думки або ставлення до ситуації.
  • Невербальну інтеракцію. Вона обумовлена проксемикой (системою спілкування за допомогою сигналів, жестів) і включає наступні механізми:
    • позу партнера (вона може говорити про його закритості-відкритості для спілкування, розслабленість-напруженість);
    • підстроювання і синхронність співрозмовника в жестах і міміці;
    • положення в просторі (використання мінімальної зони або, навпаки, захоплення території за рахунок розкладання речей, предметів, документів на загальному полі діяльності).

    Форми інтеракції

    Інтеракція — це завжди взаємодія людей у групі. Відносини їх можуть будуватися з різних причин і принципам. В соціальній психології багато разів робилися спроби створити більш дробову структуру для опису людських взаємин, виділити форми інтеракції. Найпопулярніша схема належить американському психологові Роберту Байлзу. Він об’єднав дії членів групи з спільної діяльністю в 12 категорій і розподілив їх по трьох осях:

    • дружелюбність і ворожість до інших учасників групи;
    • домінування і підпорядкування;
    • включеність у спільну роботу і небажання брати на себе повноваження.

    Однак ця схема була піддана критиці. Аргументом виступило акцентування уваги лише на формальних критеріях інтеракції. А це виключає облік змісту групової діяльності, тобто те, чим займаються індивіди.

    Серед інших була представлена класифікація по чотирьом областям. У неї дві осі ставилися до емоційної сфери людини (позитивні і негативні емоції). І дві були пов’язані з постановкою проблем і способом їх вирішення.

    Інтеракція і маніпуляція

    Людське спілкування — це взаємовплив. Але відбувається воно не на рівних позиціях. В будь-якій соціальній групі є домінуючі суб’єкти. Тому в особливу групу психологічного аналізу потрапляє інтеракція з елементами маніпуляції.

    Дивіться також:  Значення слова "нонсенс" і чим його можна замінити

    Приховане управління відбувається проти волі людини. Сюди відносяться сугестія (навіювання), наведення трансу. Партнер може бути втягнутий у гру на почутті провини або страху. Використання в мовленні лестощів також відноситься до маніпулятивних технік.

    Висновок

    Резюмуючи статтю, важливо тезисно звернути увагу на ключові моменти:

    • Інтеракція — це компонент спілкування. А, значить, вона нарівні з перцепцією і комунікацією виконує виховну, регулює і оцінює функції. Однак комунікатором можуть виступати дорожні знаки, ЗМІ, соціальні мережі. А інтеракція передбачає безпосередню взаємодію людей. Вона допомагає в організації спільної діяльності для досягнення поставлених цілей. У процесі такого спілкування людина змінюється, зростає, збагачується новими смислами.
    • Інтеракція — це багатостороннє явище, яке може призвести або до кооперації (партнерства), або до конфлікту. Все буде залежати від використовуваних засобів і сигналів, поведінкових реакцій індивідів, їх емоційного рівня.
    • Буквальним перекладом, або синонімом інтеракції є взаємодія, що передбачає спільну (групову діяльність). Однак у вивченні цього напряму необхідно враховувати типи відносин між людьми. Вони, у свою чергу, диктують певні моделі чи форми інтеракції. В психології це дало поштовх для створення декількох схем. Однак з-за широкої варіативності міжособистісних зв’язків та індивідуальних особливостей суб’єктів універсальної досі немає.
    • Сьогодні соціологічні і психологічні розробки успішно використовуються для побудови успішного бізнесу, проведення тимбилдингов і різних тренінгів з особистісного росту.