Цар Олександр III, який керував Росією з 1881 по 1894 рік, запам’ятався нащадкам тим, що при ньому в країні настав період стабільності і відсутності воєн. Пережив безліч особистих трагедій, імператор залишив імперію на фазі економічного і зовнішньополітичного підйому, який здавався твердим і непохитним – такими були і якості характеру Царя-Миротворця. Коротка біографія імператора Олександра 3 буде поведана читачеві статті.
Віхи життєвого шляху
Доля Царя-Миротворця рясніла несподіванками, але при всіх крутих поворотах у своєму житті він тримався з гідністю, слідуючи раз і назавжди засвоєним принципам.
Великий князь Олександр Олександрович спочатку не розглядався в царській родині в якості спадкоємця престолу. Він народився в 1845 році, коли країною правил його дід – Микола I. Успадкувати трон повинен був інший онук, названий на честь діда – великий князь Микола Олександрович, народився двома роками раніше. Однак у 19-річному віці спадкоємець помер від туберкульозного менінгіту, і право на корону перейшло до наступного за старшинством братові Олександру.
Не маючи відповідної освіти, Олександр все ж мав можливість підготуватися до майбутнього царюванню – статус спадкоємця він перебував з 1865 по 1881 рік, поступово приймаючи все більшу участь в управлінні державою. У ході Російсько-турецької війни 1877-1878 років великий князь перебував при Дунайської армії, де командував одним із загонів.
Ще однією трагедією, яка й звела Олександра на престол, стало вбивство народовольцями його батька. Прийнявши в свої руки кермо влади, новий цар розправився з терористами, поступово погасивши внутрішню смуту в країні. Олександр покінчив з планами введення конституції, підтвердивши прихильність традиційному самодержавства.
У 1887 році були арештовані і страчені організатори замаху на царя, яке так і не відбулося (одним з учасників змови був Олександр Ульянов, старший брат майбутнього революціонера Володимира Леніна).
А на наступний рік імператор ледве не втратив всіх членів своєї сім’ї під час аварії поїзда на станції Борки на Україні. Цар особисто утримував дах вагона-ресторану, в якому перебували його близькі.
Травма, отримана під час даного інциденту, стала початком кінця царювання імператора Олександра III, який за тривалістю було в 2 рази менше строків правління його батька і діда.
У 1894 році російський самодержець на запрошення своєї кузини – королеви Греції – відправився на лікування від нефриту за кордон, але не доїхав і помер через місяць у Лівадійському палаці в Криму.
