Вона стала відома на весь Радянський Союз 40 років тому, коли на екрани країни вийшла казка «Про Червону Шапочку». Саме це кіно стало тією рушійною силою, завдяки якій назавжди змінилася біографія Яни Поплавської. Пізніше було ще кілька ролей. А потім актриса на багато років зникла з екранів. Все тому, що вона приміряла на себе нову роль — доброї феї. Тільки не на знімальному майданчику, а для капризного чоловіка.
Яна в дитинстві
Майбутня виконавиця ролей Червоної Шапочки і Ежені Данглар народилася в червні 1967 року в Москві. Мама була актрисою, а тато — журналістом. А з чотирирічного віку вихованням дівчинки займалася «другий тато» – вітчим Володимир Александров. Він був режисером дитячого телебачення. Сім’я жила в комунальній квартирі на Садовому кільці.
З дитячих років дівчинку знали як проказницу і хуліганку. У неї не було подруг, дружила вона виключно з хлопчаками, завжди була центром компанії. Вона могла втекти з уроків або намовити хлопчаків підпиляти ніжки вчительського стільця. Навіть якщо маленьких розбійників виключали зі школи, вони не засмучувалися, святкуючи таку подію поїданням пончиків з найближчої булочної.
Батьки не ходили до директора, бо намагалися якомога більше підробити, намагаючись звести кінці з кінцями. У вузді Яну тримала грузинська бабуся (мамина мама), виховуючи її кавказькими традиціями, як ідеальну дружину — не заважати дорослим, намагатися вести домашнє господарство ідеально.
З шести років Яна вже могла накрити на стіл і по мірі сил допомагала по господарству. Вона вміла вишивати, шити і в’язати. У той час її дитячі мрії були зовсім не про акторство. Вона мріяла про коханого чоловіка, хорошою міцну сім’ю і трьох малюків.
