В розмові можна зустріти таке твердження: «Ось, у нього прізвище на –ін закінчується, значить, він єврей». Невже Сусанін, Рєпін і навіть Пушкін – єврейські прізвища? Дивне якесь уявлення в народі, звідки ж воно взялося? Адже суфікс –ин – часто зустрічається у присвійних прикметників, утворених від іменників першої відміни: кошкін, мамин. У той час як прикметники від слів другого відміни утворюються за допомогою суфікса –ов-: дідів, крокодилів. Невже слова першого схиляння в якості основи для прізвища вибирали тільки євреї? Це було б дуже дивно. Але напевно, все, що крутиться на язиці у людей, має під собою якісь підстави, навіть якщо з часом було спотворено. Давайте розберемося, як визначити національність за прізвища.
Закінчення або суфікс?
Називати знайомі нам –ов/-ев закінченням не зовсім коректно. Закінчення в українській мові – змінна частина слова. Подивимося, що схиляється у прізвищах: Іванов – Іванова – Іванову. Можна зробити висновок, що –ів – це суфікс, а за ним слід нульове закінчення, як у більшості іменників чоловічого роду. І тільки у відповідних відмінках або при зміні роду та числа (Іванова, Іванови) звучать закінчення. Але є і народне, а не лінгвістичне поняття «закінчення» – те, на що закінчується. В такому випадку це слово тут застосовно. І тоді ми можемо сміливо визначати закінчення прізвищ за національністю!
