Дипломатична робота, як і будь-яка інша служба, має свою особливу ранжированную систему дипломатичних звань і рангів, що присвоюються згідно з правилами. Така система склалася не тільки в Російській Федерації, але і в більшості інших країн. Саме тому дуже важливо орієнтуватися на нині існуючі дипломатичні чини і ранги, які є ознаками компетентності дипломата в займаній посаді.
Історична довідка
Незважаючи на всю тривалу історію дипломатії, вперше про дипломатичні ранги та класних чинах, які почали присуджуватися дипломатам, стали говорити тільки в 1815 році. Саме в цей час був прийнятий Віденський трактат, який і закріпив поняття та ієрархії рангів. Однак аж до Жовтневої революції чільне місце в країні як і раніше займала укладена ще за часів Петра Першого “Табель про ранги”. Однак з приходом до влади Рад вона відразу ж була скасована, а разом з нею – дипломатичні, спеціальні і військові ранги. Після цього довгий час в СРСР користувалися єдиним поняттям – повноважний представник. Тільки в 1941 році за наказом Сталіна глав дипломатичних представництв почали давати класи, проте дипломатичні ранги в країні як і раніше не використовувалися ще пару років, поки в травні 1943 року їх не повернули новим указом. Вони стали персональними і давалися людині довічно, а не тимчасово. Існуюча на даний момент в країні система дипломатичних рангів прийшла саме з радянського часу і не зазнала з дня свого створення значних змін.
