Благодать – це… Значення слова. Сила Божої благодаті

Благодать – це одне з основоположних понять в богослов’ї християн. Під ним зазвичай розуміють дар, посланих Богом людині, який він дає тільки по своїй милості. Тобто цей дар не передбачає будь-яких заслуг з боку представників роду людського.

Він призначається для порятунку душ і наближення до Всевишнього. З допомогою благодаті змінюється людське серце, що говорить про поблажливість до нього Бога. Тому вона розглядається як Божественне дію і одночасно його сила, що вказують на його милосердя і доброту. Розглянемо поняття божественної благодаті більш докладно.

Біблія про благодаті

Що ж сказано про благодать Господа в Священному Писанні у Новому і Старому Завіті?

  • У Старому Завіті часто зустрічається таке слово, як «хен». Воно є, наприклад, у книзі Буття, у пророка Захарії, в притчах царя Соломона, Екклесиасте. У синодальному перекладі (переклад на російську мову XIX століття, призначеному для домашнього читання) воно найчастіше звучить, як «благодать», а також «благовоління», «милість», іноді – «приємність», «приязнь», «прихильність».
  • У Новому Завіті є грецьке слово «харіс», яке перекладається, як «нагорода», «благодіяння», «милість», «послуга». Його можна зустріти у двох Євангеліях від Луки та Іоанна, в Діяннях апостолів, а також в таких посланнях апостолів, як Яків, Петро і Іоанн. В основному поняття святої благодаті використовується тут, коли мова йде про прощення гріхів для тих, хто вірить в Ісуса Христа, або про сприяння в їх духовному житті. Рідше воно позначає якісь конкретні дари, а також благословення.