Київська область займає площу 28 130 км2. З них 1275 км2 належить до Білоцерківського району. Його центром є Біла Церква, церкви і пам’ятки якої приваблюють любителів подорожей.
Походження назви міста
Існує кілька версій, звідки походить назва населеного пункту. Одна з них свідчить, що в часи монголо-татарської навали на Русь воїни Золотої Орди спалили одну з сіл. Залишилася тільки церква, збудована з білого каменю. Навколо неї розросталося міське поселення Юр’єв (первісна назва майбутнього районного центру).
На думку істориків, більш правдоподібною вважається версія, де говориться, що Ярослав Мудрий в 1032 році побудував на тому місці, де розташоване місто, кріпосне спорудження і дав йому ім’я Юр’єв. При цьому на Замковому пагорбі було зведено дерев’яну церковну споруду з білої берези, яке дало назву міста.
Історія Білої Церкви
Початок XI століття відзначено постійними вторгненнями союзу кочових племен (печенігів) на південні території Київського князівства. У 1017 році Київський князь Ярослав Мудрий (син Володимира Святославовича, з князівського роду Рюриковичів) здобув перемогу у російсько-печенізької війні. І в 1032 році під його керівництвом почала зводитися оборонна лінія вздовж річки Рось (права притока Дніпра). Саме на цій річці знаходиться Біла Церква (нинішня назва міста).
Оборонні споруди (Поросская оборонна лінія) будувалися для захисту південних кордонів князівства і були сторожовими фортецями, з’єднаними між собою глибокими ровами. У цьому ж році на лівому березі річки Рось була споруджена феодальна фортецю Юр’їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого). Через деякий час навколо форту утворилося поселення.
Згодом населений пункт став містечком, названий по імені фортеці – Юр’єв, на території якого постійно проходили військові конфлікти. Місто кілька разів був спустошений кочівниками і татаро-монгольською навалою.
Останнє захоплення міста і його руйнування відбувалося в кінці XIII століття. У той час повністю спалене місто, за винятком білокам’яної церкви на Замковій горі, був відновлений і отримав назву Біла Церква, яке збереглося до наших днів.
У 1362 році Біла Церква стала частиною Великого Литовського князівства, а через два століття була приєднана до федерації Королівства Польського (Речі Посполитої). До цього часу місто стало одним з основних стратегічних об’єктів і отримав Магдебурзьке право, на підставі якого в місті створювався орган самоврядування.
Постійні військові конфлікти на території Білої Церкви призвели до того, що в 1702 році під керівництвом полковника білоцерківської армії Насіння Палій було організовано повстання проти польського гніту. В 1703 році заколот був пригнічений і в цьому ж році на територію правобережної України увійшли регулярні війська армії Російської імперії, а через 90 років місто увійшло до складу Росії.
У 1806 році керівництво міста уклало угоду з єврейською громадою, на підставі якого євреї запрошувалися на постійне місце проживання з метою будівництва та розвитку торгівлі. З 1941 року протягом 902-х днів Біла Церква була окупована частинами німецької армії.
Під час наступальної операції першого Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна (Житомирсько-Бердичівська операція), Білоцерківський район був звільнений, і з 1944 року почалося відновлення зруйнованого міста.
Зараз Біла Церква Київської області являє собою індустріальний та культурний центр. Місто займає територію в 68 км2. Функціонують в Білій Церкві заводи, підприємства добувної, обробної, легкої, хімічної та харчової промисловостей.
У місті шістнадцять вищих навчальних закладів, 25 ліцеїв і гімназій, три палацу культури, 16 бібліотек, чотири музичні школи та інші культурні заклади, серед яких розташовані історичні пам’ятки архітектури. Белоцерковное туристичне бюро (площа Вокзальна) організовує екскурсії для бажаючих ознайомитися з основними визначними пам’ятками цього району.
