Музичне мистецтво Західної Європи особливо активно почало розвиватися в XI столітті у зв’язку з винаходом нотної писемності. Запис нотного тексту, а не заучування музичних творів напам’ять дозволило композиторам залишати свої імена в історії. І все ж потрібно якийсь час, щоб в історії з’явилися по-справжньому геніальні композитори, музика яких не втратила актуальності й досі. Одним з таких яскравих світанків в музичному мистецтві стала епоха бароко.
Взагалі, слово “бароко” у перекладі з італійського означає “химерний”, “дивний”. Як художній напрям бароко було поширене в усіх видах мистецтва – живопису, архітектурі, скульптурі, літературі і, звичайно, в музиці XVII-XVIII століть. Для цього художнього напряму було характерно наявність великої кількості прикрас, які часом буквально не давали розгледіти сенс.
Художній напрям у музиці
Музика – той вид мистецтва, який постраждав від прикрас і перевантаженість ними найменше, і все ж вони мали місце бути, це було особливістю музики бароко: всілякі трелі, мелизмы та інші мелодичні прикраси. Музика пізнавана, наприклад, яскраві концерти Антоніо Вівальді – “Пори року”.
Одним з показників стилю бароко був пошук нового в музиці. Ще не був сформований повноцінний оркестр, шуканнями композиторів були поєднання самих різних тембрів. Ще не були встановлені правила і норми гармонії (це заслуга більш пізнього періоду – віденського класицизму). Ще не були створені і відточені відомі нині жанри, для деяких з них епоха бароко стала зорею існування. Які ж з’явилися в музиці бароко жанри?
