Початок 20 століття було неспокійним часом на політичній карті Європи. «Пороховим погребом» вважався Балканський півострів. На ньому зібралися греки і слов’янські народи, які прагнули здобути незалежність від Османської імперії. Маючи різні культурні та релігійні цінності, вони воювали між собою.
Основними ініціаторами Балканської війни стали Болгарія, Сербія, Греція. Вони заявили, що від турецького гніту необхідно врятувати близько восьми мільйонів людей, які сповідують християнство. Європа їх у цьому підтримала.
Передумови
Народи Балканського півострова розвивалися під владою Риму, а потім Візантії. У 15 столітті на їх територію почали проникати турки-османи. За кілька століть народи Балкан багато разів організовували повстання проти турецької імперії, але зазнавали поразки.
У 1911 році почалася Турецько-італійська війна. Османи програвали в ній, показавши світові свою слабкість. Але навіть у такому стані турецьке військо було сильніше армії кожної окремої балканської країни.
На стороні підкорених країн виступала Росія, яка прагнула послабити Туреччину. Вона підтримала формування військового союзу. Саме вона в Російсько-балканської війни (Російсько-турецької) відвоювала для Болгарії незалежність.
