Байкало-Амурська магістраль: історія будівництва, характеристика, природні умови, значення, перспективи розвитку

Байкало-Амурська магістраль — всенародна будова, яку в Радянському Союзі надавалося велике політичне та промислове значення. Ця дорога, що йде через багаті регіони Сибіру, повинна була стати найкоротшим виходом до Тихого океану і забезпечити перевезення вантажів і людей.

Розвиток залізничного транспорту на Сході Росії

На неосяжних російських просторах, що включають велику кількість кліматичних зон із різноманітними природними умовами і неоднорідними масами населення, залізничний транспорт є, мабуть, самим масовим. Його основні переваги: можливість безперебійної роботи за будь-якої погоди і в будь-який час року, перевезення великої кількості вантажів і людей. На сьогоднішній день такий транспорт є самим безпечним, вигідним і екологічно чистим.

Ідея освоєння сибірських просторів, розташованих між Уралом і Тихим океаном, втілювалася в життя ще з часів походів Єрмака в 16 столітті. Сюди переселялися селяни, рятуючись від кріпацтва, і активна частина козацтва, яка хотіла триматися подалі від державного контролю.

Грандіозне будівництво в кінці 19 століття Транссибірської магістралі (Транссибу) здійснювалася з метою посилення безпеки східних кордонів Російської імперії, а також просування товарів і можливостей торгівлі з країнами Китаю і Азії. Проте ця дорога пройшла по «південному» варіанту з-за технічних складностей, адже ідея прокладання магістралі на північ від Байкалу в ті роки не могла бути здійснена.

Протягом 18-19 ст. велика кількість дослідників і вчених проводили пошукові експедиції на території Сибіру, виявивши багаті родовища золота, дорогоцінних каменів, слюди, міді і інших корисних і необхідних країні копалин.

Природні умови

Дорога Баму проходить через регіони Сибіру і Далекого Сходу Росії. Практично на всьому протязі Байкало-Амурської магістралі природні умови далекі від ідеальних: сильне промерзання грунту (район вічної мерзлоти), висока сейсмоопасность (зона 8-9 балів) та екстремально низькі температури повітря (середньорічна +7,8 °С, мінімальна -58 °С).

На заході магістраль перетинає гірські хребти (Байкальський, Кодарский, Північно-Муйский, Удоканский), а також повноводні сибірські річки — Лену, Чару, Верхню Ангару. Дуже складним виявився ділянку і в геологічному відношенні з-за складних кристалічних гірських порід.

При прокладені дороги на сході певну складність представляли маревые явища (тумани, димки), що спотворюють контури об’єктів. На всьому протязі магістралі спостерігалися каменепади, курумы, осипання ґрунту.

На Далекосхідному ділянці дороги розташовані середні і нізковисотние гори, а ближче до узбережжя з’являються заболочені рівнини.

Історія прокладання перших ділянок магістралі

Пропозицію про прокладені дороги через сибірські простори від Іркутську (Північний Байкал) було висунуто в 1888 р. Російським технічним товариством. Вишукувальні роботи були розпочаті у 1907-1914 рр., а потім продовжені в 1920-е, вже за радянської влади.

Ідеї з будівництва «Другого Транссибу» висувалися і в 1930-ті роки, тоді ж було визначено напрямок Байкало-Амурської магістралі — від Іркутську через Північний Байкал, Тинду, Комсомольськ-на-Амурі до Радянської Гавані — і її назва.

У 1935-му була прокладена перша невеличка гілка залізниці БАМ — Тинда, а на місці її з’єднання з Транссибом побудований житловий селище з однойменною назвою. Потім, в 1933-м і 1937-го, вийшли постанови ЦК ВКПб про проекції гілки до Тинди і від Іркутську до селища Радянська Гавань. Вже після Великої Вітчизняної війни вводиться в експлуатацію гілка між Комсомольському-на-Амурі і Радянської Гаванню протяжністю 442 км.

За наступні роки побудовані ще кілька ділянок Баму: Вапняна — Ургал (1951, 340 км), Тайшет — Лена (1958, 692 км). Всього за 1930-1950-ті роки було прокладено 2075 км залізниць.

Дивіться також:  Принц Філіп: біографія, особисте життя і цікаві факти

Повномасштабне будівництво

Проектні і планові роботи були відновлені в 1967 році. Будівництву магістралі Баму уряд СРСР додавало велике значення з кількох причин:

  • обраний напрям Байкало-Амурської магістралі, пролегающее від Іркутську через північ від Байкалу до Тихого океану, дозволяло скоротити шлях на Далекий Схід порівняно з уже побудованим Транссибом;
  • дорога проходить через багаті регіони, що мають велике господарське значення для країни, тобто БАМ є економічно необхідним об’єктом;
  • прокладання Баму забезпечувало військово-стратегічну захист східних кордонів країни.

У 1970-ті роки перед будівельниками Баму були поставлені ті завдання, які не змогли виконати першопрохідці у 1930-1950 роках. За розрахунками, запланована протяжність Байкало-Амурської магістралі повинна була скласти 3145 км починаючи від станції Лена (р. Усть-Кут) і до Комсомольська-на-Амурі. Також було заплановано створення 2-го шляху Тайшет — Лена (680 км) і ділянки БАМ — Тинда — Беркакит (400 км).

Будівництво проходило в складних геологічних і кліматичних умовах. Гасло «БАМ будує вся країна» реалізовувався практично: поставками необхідних матеріалів і комплектуючих займалися сотні підприємств промисловості (металургії, будівельної техніки і т. д.).

У квітні 1974 року на будівництво прибув перший загін комсомольців, і вже через рік до свята Перемоги була достроково здано в експлуатацію лінія БАМ — Тинда, за якої стала здійснюватися перевезення вантажів для будівництва головної магістралі, а в 1977-му запущено рух по гілці Тинда — Беркакит. За період 1979-1989 рр. залізнична магістраль поетапно вводилася в експлуатацію.

Нові технічні розробки

Складні кліматичні та географічні умови зажадали від будівельників Байкало-Амурської магістралі виконання і застосування нових технічних і інженерних розробок.

У період спорудження магістралі використовувалися:

  • нові принципи і конструкції виготовлення фундаментів під мостові опори;
  • нововведення при проекції тунелів;
  • оригінальні технології буропідривних робіт і зведення земляного полотна в умовах вічної мерзлоти;
  • вдосконалені методи боротьби з намерзаннями.

Міста і станції

Забудова станцій і селищ здійснювалася у відповідності з Генеральною схемою районного планування зони Баму, в якій враховувалися множинні фактори господарського освоєння прилеглих територій. При проектуванні та спорудженні будівель використовували архітектурні рішення з урахуванням національних особливостей республік, чиї представники брали участь в освоєнні та облаштування житлових територій.

Ключові станції та транспортні вузли Байкало-Амурської магістралі:

  • Тайшет — початкова точка, великий залізничний вузол (побудований в 1897 р. в період будівництва Транссибу), тут жили перші будівельники Баму в 1930-1950 роки, в т. ч. японські та німецькі військовополонені.
  • Сєвєробайкальськ — місто з 1980 р., розташований на березі Байкалу, був заснований при будівництві Баму, перші поселенці приїхали сюди в 1974-му, зараз населення становить понад 23 тис. осіб.
  • Лена — станція на 720-му км магістралі, розташована р. в Усть-Куті.
  • Сєвєромуйськ — станція на 1385-м км Баму.
  • Тинда — так зване серце Баму, від неї відгалужуються 2 дороги (на Нерюнгрі в північному напрямку і на Сковородіно в південному).
  • Нерюнгрі — ж/д станція, місто в Республіці Якутія, розташований на схилах і вершинах Станового хребта, з населенням близько 57 тис. (2017).
  • Комсомольськ-на-Амурі — великий промисловий центр Далекого Сходу, розташований на території Хабаровського краю (близько 250 тис. жителів), побудований комсомольцями в 1932 р.
  • Радянська Гавань — кінцевий пункт, місто на березі Татарської протоки.
Дивіться також:  Альянс - це...? Значення слова, мети створення, класифікація

В період будівництва багато невеликі селища швидко розвивалися і отримали статус міст на Байкало-Амурській магістралі: Усть-Кут, Тинда, Сєвєробайкальськ та ін.

Доля будівельників магістралі

У 1974 р. БАМ був оголошений постановою ЦК КПРС всесоюзної комсомольською будовою. На будівництво приїжджали робітники з усіх республік, областей і міст СРСР, всього було подано 70 національностей. За 10 років було виконано 570 млн кубометрів земляних робіт, збудовано 4200 мостів і трубопроводів через річки та інші водні перешкоди. При будівництві залізниці було укладено 5 тис. км шляхів, зведені десятки станцій, житлових будівель загальною площею 570 тис. кв. м, відкрито велику кількість лікарень, шкіл, дитячих садків.

Перші поселенці Байкало-Амурської магістралі приїжджали сюди і відразу отримували «підйомні» від держави, їм також обіцяли велику зарплату і тривалий щорічну відпустку. Проте жили вони спочатку в наметах і вагончиках, що обігріваються автономними батареями і пічками-буржуйками (електрика часто відключалася). Потім стали будувати щитові будиночки зі зручностями на вулиці) і «засыпушки», у яких між дерев’яними стінами з дощок засипався шар тирси.

Проект був інтернаціональний: приїжджали молоді люди та фахівці з усіх регіонів СРСР, жили дружно і згуртовано. Селища добре забезпечувалися продовольством та іншими товарами, за свої зарплати будівельники мали можливість повноцінно відпочити у відпустці і навіть купити машину.

Проте все змінилося в 1990-е роки, коли стали розвалюватися підприємства, з’явилися безробітні та різко зросла злочинність.

Характеристика Байкало-Амурської магістралі

Побудована дорога Баму проходить через кілька регіонів Росії: Іркутську та Амурську області, Якутії, Бурятії, Забайкальський та Хабаровський край.

Основні технічні і експлуатаційні характеристики:

  • загальна протяжність Байкало-Амурської магістралі на відрізку від Іркутську до Радянської Гавані становить 4300 км;
  • по дорозі дорога перетинає 11 річок, 7 гірських хребтів, проходить через 60 селищ, станцій і міст;
  • прокладено шляхів у регіонах з вічною мерзлотою і високою сейсмічністю — понад 1 тис. км;
  • на шляху побудовано 66 ж/д станцій і 144 роз’їзду;
  • прокладено 8 тунелів довжиною в сумі майже 30 км, з яких найдовший Північно-Муйский тунель (15 340 м) будувався з 1977 по 2003 рр.;
  • побудовано 2230 мостів різного ступеня складності.

Цікаві факти і таємниці

Про процесі будівництва Байкало-Амурської магістралі було написано безліч репортажів у пресі, а також документальних і художніх книг. Проте залишається ще багато інформації, яка була засекречена, а зараз періодично з’являється в пресі.

Одна з легенд, що ходили серед будівельників дороги, розповідала про аномальні явища на «примарний» шляху (відрізку між Тайшетом і Радянської Гаванню).

Деякі очевидці розповідали про появу безшумного поїзда-примари, історія якого почалася ще в 1940 р. Тоді в’язні, які беруть участь у будівництві, підняли заколот і захопили потяг з вантажем, який потім розбомбила авіація. Всі втікачі загинули, а ж/д полотно було зруйновано. Через 30 років, що приїхали будівельники виявили абсолютно цілу дорогу з торованими рейками. Пізніше з’ясувалося, що нею користувалися військові.

Самий високогірний тунель Байкало-Амурської магістралі — Кодарский. Тут робітники нібито зустрічали привид Білого Шамана, яке зазвичай з’являлося перед початком природних катаклізмів (землетрусів та ін).

Дивіться також:  Актриса Аліса Гребенщикова: біографія і творчість

Самим таємничим вважається Північно-Муйский тунель, який будувався більше 25 років по черзі виникають технічних проблем і містичних сюрпризів. Одного разу при прориві пливуна загинуло 30 людей, коли обвалився вже прокладений ділянку, а перед цим багато робочі чули з глибини гори таємничі звуки відбійних молотків.

Найвідоміший міст на Бамі — Чортів, розташований на крутому повороті і стоїть на високих опорах висотою 35 м, — будувався для об’їзду Північно-Муйського хребта до закінчення будівництва тунелю. Дозволена швидкість руху складу тут — не більше 20 км/год, а іноді його доводиться штовхати. Машиністи, в’їжджаючи на цей складна ділянка шляху, завжди хрестяться і стверджують, що попереду паровоза «танцюють чорти».

Будівництво Баму в сучасній Росії

У 1992 р. уряд Росії прийняв постанову про розробку подальших заходів щодо завершення будівництва Баму та будівництві лінії Беркакит – Томмот – Якутськ, проте через 2 роки роботи були зупинені через недостатнього фінансового забезпечення.

До 1997 р. вантажообіг магістралі скоротився вдвічі порівняно з максимальним у 1990-му, тоді ж було ліквідовано самоврядування Баму, а ділянки адміністративно розділили між Східно-Сибірської і Далекосхідної залізницями. У 2004, 2009 та 2011 рр. були введені в експлуатацію нові ділянки доріг. У 2007-му було прийнято рішення про будівництво підводного тунелю до Сахаліну, однак роботи не були завершені. Починаючи з 2009 р., проводиться реконструкція ділянки між Комсомольському-на-Амурі і Радянської Гаванню.

Роль Баму та його значення для Росії

Значення Байкало-Амурської магістралі для країни важко переоцінити. Полягає воно в рішенні безлічі завдань загальноросійського масштабу:

  • вільний доступ до природних ресурсів, які були розвідані на прилеглих територіях;
  • транспортне забезпечення роботи нових виробничих комплексів з видобутку та обробки золота, нафти, вугілля, титану, міді тощо, а також підприємств гірничої металургії, лісопереробки, суднобудування і вугільної промисловості;
  • забезпечення допомоги в освоєнні величезних територій, багатих природними ресурсами і корисними копалинами (1,5 млн кв. км).
  • забезпечення транзиту вантажів по коротшому шляху (менше на 500 км у порівнянні з Транссибом) між Заходом і Сходом;
  • підтримка і перекидання вантажів при збоях у роботі Транссибу.

Перспективи

У 1970-ті роки при проекції ж/д шляхів Баму передбачалося будівництво більше 10 територіально-промислових комплексів, з яких на сьогодні побудований тільки один — вугільний Южно-Якутська. Зараз траса працює зі збитками, що обумовлено її недостатньою завантаженістю.

За твердженнями фахівців і економістів, рентабельність магістралі можна підняти тільки шляхом інтенсифікації промисловості та господарської діяльності на прилеглих територіях, при масовому вкладенні фінансових інвестицій у видобувні і переробні підприємства на шляху прямування дороги.

Перспективи Байкало-Амурської магістралі пов’язані з прийняттям Стратегії розвитку залізничного транспорту в Росії, названої «Стратегії-2030», за якою обсяг інвестицій у будівництво та реконструкцію повинен скласти 400 млн руб. Планується прокласти ще 13 нових залізничних ліній.

Висновок

Економічний потенціал регіону є величезним, однак через нестачу коштів практично невикористаним. Тут розташовуються вугільні та залізорудні родовища, запаси апатитів, міді, газу і нафти. Розробка їх потребує подальшого розвитку транспортної інфраструктури, прокладання нових гілок магістралі.

Це дає надію, що в найближчі роки ресурси Баму будуть використовуватися з більшою ефективністю і праця тисяч піонерів і комсомольців не буде забутий, а кількість поїздів і перевезених вантажів зросте.