Байкало-Амурська магістраль — всенародна будова, яку в Радянському Союзі надавалося велике політичне та промислове значення. Ця дорога, що йде через багаті регіони Сибіру, повинна була стати найкоротшим виходом до Тихого океану і забезпечити перевезення вантажів і людей.
Розвиток залізничного транспорту на Сході Росії
На неосяжних російських просторах, що включають велику кількість кліматичних зон із різноманітними природними умовами і неоднорідними масами населення, залізничний транспорт є, мабуть, самим масовим. Його основні переваги: можливість безперебійної роботи за будь-якої погоди і в будь-який час року, перевезення великої кількості вантажів і людей. На сьогоднішній день такий транспорт є самим безпечним, вигідним і екологічно чистим.
Ідея освоєння сибірських просторів, розташованих між Уралом і Тихим океаном, втілювалася в життя ще з часів походів Єрмака в 16 столітті. Сюди переселялися селяни, рятуючись від кріпацтва, і активна частина козацтва, яка хотіла триматися подалі від державного контролю.
Грандіозне будівництво в кінці 19 століття Транссибірської магістралі (Транссибу) здійснювалася з метою посилення безпеки східних кордонів Російської імперії, а також просування товарів і можливостей торгівлі з країнами Китаю і Азії. Проте ця дорога пройшла по «південному» варіанту з-за технічних складностей, адже ідея прокладання магістралі на північ від Байкалу в ті роки не могла бути здійснена.
Протягом 18-19 ст. велика кількість дослідників і вчених проводили пошукові експедиції на території Сибіру, виявивши багаті родовища золота, дорогоцінних каменів, слюди, міді і інших корисних і необхідних країні копалин.
