Від слова «аутодафе» віє Середньовіччям, в уяві виникають асоціації зі злими відьмами (по суті, нещасними оклеветанными жінками) і суворими інквізиторами типу Торквемады. Пригадується трактат по демонології «Молот відьом» і вогнища, запалені на площах Іспанії. Отже, аутодафе – що це? Розглянемо детальніше це поняття.
Походження терміну
Яке походження цього слова? В іспанській мові є вираз auto de fe, яке означає «акт віри». Подібне словосполучення є також і в португальському, і в латинській мові. А російською, що це аутодафе?
У часи Середньовіччя в Іспанії та Португалії існувала релігійна церемонія, обставлена з великою урочистістю. Вона складалася з декількох частин, серед яких були такі, як:
- Проходження процесії.
- Вчинення богослужіння.
- Виступ з промовами проповідників.
- Принесення публічного покаяння засудженими єретиками.
- Проголошення їм вироку.
Ця релігійна церемонія і називається “аутодафе”.
Інші значення слова
Іноді це поняття вживають і в інших значеннях. Так, наприклад, у загальновживаному значенні слово “аутодафе” позначає ще й сам процес приведення в дію суворого вироку. В основному це було проведене на очах у зацікавленої публіки спалення нещасних засуджених в полум’ї багаття. Але як ми побачимо нижче, строго кажучи, це не відповідає дійсності, так як страта відбувалася за рамками аутодафе.
Не слід плутати цю церемонію і з так званим багаттям марнославства, представляв собою спалення на площах Флоренції різних предметів за вказівкою релігійного діяча Савонароли в XV столітті. Такими предметами були «знаряддя світської марноти», до яких відносили книги світського змісту, дзеркала, наряди, парфумерію і картини, конфісковані у флорентійських громадян.