Австрійська імперія, якої вже немає

Всі країни переживали періоди розквіту і занепаду, багато великі імперії були зруйновані, і від них залишилися лише маленькі уламки колишньої величі. Невелика і благополучна країна Австрія була не тільки географічним центром Європи, а й визначала долю християнського світу в часи Священної Римської імперії. Однак в XIX столітті під напором агресивного французької держави зменшилася до величини Австрійської імперії, залишаючись при цьому однією з великих європейських держав.

Освіта

В 1804 році з уламків Священної Римської імперії була проголошена Австрійська імперія, у відповідь на проголошення Наполеона Бонапарта імператором, війська якого захопили на той час значну частину європейських земель. Імператором був коронований Франц II. У 1806 остаточно була скасована Священна Римська імперія, якою правили близько 400 років представники австрійської монархічної династії Габсбургів.

Країна брала участь у складі антинаполеонівської коаліції у кількох війнах проти військ імператора французів. Після низки нищівних поразок Австрійська імперія в числі держав-переможниць стала однією з найсильніших країн у Європі. Конгрес за підсумками війни проходив в 1814-1815 роках у Відні.

Склад імперії

За підсумками конгресу державами-переможницями був проведений територіальний переділ, до Австрійської імперії приєднали два італійських регіону — Ломбардію і Венецію. Країна увійшла в Священний союз, що об’єднав німецькі держави. В цей союз входила тільки частина країни — сама Австрія, Богемія і деякі дрібні володіння Габсбургів.

Поза юрисдикції Німецького союзу залишалася значна частина території Австрійкою Імперії, в тому числі Галичина, Далмація, Венеція і Ломбардія і також Королівство Угорщина, яка, у свою чергу, включала Словаччину, Хорватію, частини територій сучасних України і Румунії.

Політичний устрій

Держава являло собою в плані політичного устрою конгломерат національних країн, об’єднаних лише правлячим монархом. Уряд країни вирішувала складне завдання щодо існування в одній державі представників найрізноманітніших народів. Національні проблеми залишалися невирішеними протягом усієї історії країни.

Дивіться також:  Давньогрецький бог Аполлон - історія, особливості та цікаві факти

Австрійська імперія в XIX столітті була однією з найвпливовіших країн Європи. Вона стала найсильнішою державою Німецького союзу, в який входило 39 країн, і саме австрійський представник очолював Союзна рада. Політичний устрій, що склався в повоєнній Європі, в основі якого лежала ідея порядку і стабільності, стала називатися по імені австрійського канцлера системою Меттерніх.

Передумови

Ліберально налаштовані кола австрійського товариства з ентузіазмом сприйняли революційні події у Франції. У країну стали ввозити заборонену літературу, бродіння охопило всі верстви суспільства, необхідність соціальних і політичних реформ стала зрозуміла всім, за винятком правлячої еліти.

Неорганізовані стихійні виступи охопили країну, коли з-за економічної кризи продукти стали непомірно дорогі. Робітники, як у багатьох інших країнах, громили верстати та машини, в яких вбачали причину своїх нещасть. У Відні також громили крамниці, коли хліб став практично недоступний через дорожнечу.

У різних частинах імперії наростали національні рухи, угорці і чехи вимагали надання їм більших прав, італійці та частина слов’янського населення хотіли відокремитися. Економічна криза особливо важко позначився на житті цих околиць. Основними причинами революції в Австрійській імперії стали економічна криза і невирішені національні протиріччя.

Революція

У березні 1848 року заворушення в столиці привели до відставки ненависного канцлера і прийняття нової конституції. Однак радикальні лідери знову організували масові виступи. Імператор Фердинанд I втік у Інсбрук і пізніше відрікся від престолу. Повсталі захопили місто і звернулися по допомогу до Угорщини, де до цього часу вже перемогла революція.

Почалася революція в Австрійській імперії, яку назвали «весною народів», вона прийняла форму національно-визвольного руху. В Угорщині визвольний рух швидко перемогло, було створено національний уряд.

Перед обличчям ширящегося революційного руху правлячі кола об’єдналися. У грудні 1848 року на трон вступив Франц Йосиф I, 18-річний племінник попереднього імператора. Австрійські війська обложили Відень, розгромили визвольний рух в Італії. Угорська революція була пригнічена в 1849 році з допомогою російських військ. У країні скасовані всі революційні реформи й знову встановлена абсолютна монархія.

Дивіться також:  Чому Децл вже 13 років не спілкується зі своїм батьком Олександром Толмацким?

Разом з тим у країні продовжували діяти руху, вимагають федералізації імперії та відділення національних окраїн. Посилення місцевих еліт у ході революції активізувало рух трансформації від Австрійської імперії до Австро-Угорщини.

Роздвоєння

В Австрійській імперії національне питання, як і раніше, залишався головним дестабілізуючим чинником. Особливо могутнім було «пасивний опір» в Угорщині, яке робило неможливим ефективне управління і ускладнювало фінансове становище країни.

Досягнення угоди про реформування держави від Австрійської імперії до австро-угорської конституційної монархії було досягнуто в 1867 році. Угорщина отримала свій уряд, конституцію і парламент, імператор Австрії був і угорським королем. У віданні центральних властей залишилися лише міжнародні відносини, фінанси і оборона. Нова імперія проіснувала до 1918 року.