Аркадій Кобяков: біографія, фото, особисте життя, причина смерті

Зустрічаються люди, відомі в шоу-бізнесі, зі складними біографіями, як Аркадій Кобяков. Разом з тим доля у нього хоч і непроста, але цікава. Йому було призначено пройти певні випробування, і життя надавала можливість зробити вибір і вийти на свою дорогу. Але… якщо вибір робиться неправильний, і людина весь час наступає на одні і ті ж граблі, він іде з життя, нехай навіть залишивши після себе яскравий слід у творчості.

Біографія

Кобяков Аркадій Олегович — співак, який писав вірші й музику і сам виконував пісні під гітару в жанрі шансон. Так склалося, що писав і співав він про непросте життя заарештованих, про кохання, про метаннях душі і духовні цінності сучасної людини.

З’явився на світ Аркадій в Нижньому Новгороді у сім’ї 2 червня 1976 року. Батько — працівник автобази, а мати виготовляла іграшки на заводі. Талант у хлопчика проявився з раннього дитинства. Вихователька дитячого саду звернула увагу на здатність дитини до співу. На це звернула увагу і його бабуся, яка жила разом з батьками. Вона наполягла, щоб онука визначили на навчання в хорову капелу, яка давно існувала в Нижньому Новгороді. Так у 1982 році, в шість років, Аркадія визначили на відділення фортепіано.

Школа

Навчався Аркадій, як і всі його однолітки, в загальноосвітній школі. У початковій він був не стільки енергійним, скільки хуліганських дитиною. По всій видимості, йому не вистачало материнської любові, і утворилася на цьому ґрунті внутрішня порожнеча штовхала його в жорстокий світ вулиці. Мати залишила сім’ю і не приймала участі у вихованні сина. Вона пішла до іншого чоловіка. У той час Аркадій був маленьким хлопчиком, і йому потрібна була саме мама, яка його просто кинула. Навчання в музичній школі не врятувала від сумнівної компанії його однолітків і тернистою доріжки злочинів.

Дитяча колонія

У 1990 році в біографії Аркадія Кобякова, чотирнадцятирічного хлопця, відбувається подія, в результаті якого він на цілих 3,5 роки потрапляє в дитячу виправну колонію. Це була крадіжка. В колонії він продовжує вчитися в школі і пише свої перші пісні.

Дивіться також:  Слюсар Квпіа: що це таке, обов'язки фахівця

У 1993 році, перед його звільненням, у страшному ДТП на трасі, що веде в Арзамас, гине його батько. За півроку до звільнення Аркадій дізнається, що і матері теж немає — «люди кажуть, що немає тебе давно». Він у виправній колонії пише пронизливу пісню «Здрастуй, мамо».

І знову тюрма

У біографії Аркадія Кобякова (фото нижче) це тюремне ув’язнення було не єдиним. Коли він вийшов на свободу після виправної колонії, їм було прийнято рішення: почати жити правильно, не порушуючи закони.

Він надходить в філармонію, але завершити її йому не судилося. Його минуле за ґратами давало про себе знати. У Аркадія нікого не було, крім друзів з кримінальним минулим, вони і потягли його назад, на цей слизький шлях. Груповий розбій з цими побратимами привів Аркадія на нари другий раз у 1996 році. Термін дали 6,5 років.

І це не остання «ходка» в біографії Аркадія Кобякова. Сім’я могла б якось уберегти його від згубного впливу друзів, пов’язаних з кримінальним світом, але у нього нікого не було, крім цих дружків. Термін покарання підійшов до кінця, і в 2002 році він вийшов на довгоочікувану свободу. Проте жити на волі він розучився. Не пробувши й року, потрапив за ґрати ще на 4 роки за шахрайство.

Знайомство з Іриною

У 2006 році знову свобода, але ненадовго, всього на 2 роки. Але саме в цей час він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною (на фото). У біографії Аркадія Кобякова нарешті з’явився проблиск. Ірина Тухбаева, як промінь світла і тепла, увійшла в життя Аркадія і, наскільки могла, відігріла його душу.

Вони познайомилися на вечірці, де Аркадій виконував свої пісні. Схоже, що любов у них спалахнула з першого погляду. Ірину не збентежило кримінальне минуле її коханого. Залицяння тривали недовго. На його пропозицію вийти за нього заміж послідувало її «так». З дітьми не затягували, і їх первісток Арсеній з’явився на світ вже в 2008 році.

Не можна засумніватися в тому, що Аркадій був хорошим батьком або чоловіком. Він намагався приділяти родині більше часу, не ущемляючи їх увагою. Після концертів йому було куди поспішати. За розповідями його друзів, він обожнював своїх дружину і сина.

Дивіться також:  Фонетична транскрипція - що це таке?

Однак того, хто звик чинити злочини, не можуть утримати від порушення закону дружина і діти. У біографії Аркадія Кобякова чергова чорна смуга — наприкінці 2008 року був засуджений за шахрайство. Покаранням було п’ятирічне відбування терміну у таборі — з 2008 по 2013 рік. Тільки опинившись за гратами, він починає розуміти, що втратив можливість бути поруч з підростаючим сином. У своєму щоденнику він зізнається, що розлука з дружиною і дитиною — найбільше покарання з усіх табірних поневірянь.

Творчість у житті Кобякова

Коли ж Аркадій займався творчістю? Часу у нього на це було досить. Він писав пісні і в тюрмі, і на волі. У своєму щоденнику писав, що єдиною віддушиною в ув’язненні було для нього творчість. Писати вірші він почав ще у дитячій колонії. А першими слухачами були наглядачі і такі ж, як він, укладені. Саме там написані його популярні пісні, а їх більше 80-ти. До них відносяться:

  • «А ти така, як лід»;
  • «Я лише перехожий»;
  • «Я кину світ до твоїх ніг»;
  • «Усе позаду»;
  • «Здрастуй, мамо»;
  • «А над табором ніч»;
  • «Піду на світанку»;
  • «Ах, якби знати».

Під час останнього перебування у таборі «Южний» Аркадій записав написані ним пісні і зняв кілька кліпів. В ті два роки (2006-2008) перед останньою ходкою у в’язницю в біографії Аркадія Кобякова нарешті блиснула світла смуга. У нього з’являється дружина і дитина, робота в ресторанах і кафе, де він виконує свої пісні. Кобяков неодноразово виступає на сходках кримінальних авторитетів і навіть отримує пропозицію від одного з них закріпитися на естраді з пропозицією спонсорувати його старт. Але Аркадія не приваблює таку щедру пропозицію. Він не хоче продавати свої задушевні пісні за гроші і лізти в світ сценічних інтриг.

Під час свого останнього ув’язнення Аркадій пише пісні. У 2011 році він разом з тюменським шансоньє (Юрій Кістка) дає свій концерт на зоні і готує до випуску офіційний альбом «Арестантская душа». У травні 2013 року проходить сольний концерт Аркадія Кобякова в московському клубі «Бутирка».

Дивіться також:  Пам'ятки Дюссельдорфа і околиць: фото і опис, що подивитися обов'язково, відгуки туристів

Довгоочікувана свобода

Звільнившись після укладення в 2013 році, Аркадій з родиною переїжджає жити у Подільськ. Він продовжує писати пісні і підробляє на корпоративних вечірках і заходах, куди його постійно запрошували любителі шансону.

Досить багато фактів, які розповідають про творчість, про арешти і долі, є в біографії Аркадія Кобякова. Сім’я і сімейні фото не є надбанням для громадського огляду, тому їх дуже мало в Інтернеті. Та й не дуже любив Аркадій проводити фотосесії, він займався улюбленою справою. Кобяков писав пісні, серед яких багато присвячених його дружині Ірині. Він любив її до свого останнього подиху.

Смерть Кобякова

Ранок 19 вересня 2015 року нічого не віщувало поганого. Але ця дата стала сумною і останньою сторінкою в біографії Аркадія Кобякова. Причина смерті була встановлена лікарями після розтину — виразка шлунка з внутрішньою кровотечею. В принципі, це і не дивно. З 39 прожитих років Аркадій провів 19 років у таборах, а їжа там, звичайно, не домашня і не ресторанна. Цілком такий спосіб життя міг призвести до захворювання. Якщо не лікувати виразку, вона перетворюється в проривної, що, швидше за все, і сталося у випадку з Аркадієм.

За розповідями друзів, ще будучи у виправній колонії, Кобяков потрапив в ШІЗО на кілька місяців за свою зухвалість, виявлену до наглядача. Умови перебування там дійсно могли здорово підірвати здоров’я молодого хлопця. Далі хвороба могла тільки прогресувати і призвести до логічного завершення, що й сталося в його житті.

Аркадію Кобякову на момент смерті було всього 39 років. Прощалися з Аркадієм у Подольську в траурному залі, але поховати чоловіка Ірина Тухбаева вирішила в його рідному місті — Нижньому Новгороді. Могила співака знаходиться на міському кладовищі. На пам’ятнику зображений усміхнений Аркадій. Минуло вже кілька років з моменту його смерті, але прихильники продовжують приходити до нього і приносити живі квіти на могилу, все ще не вірячи, що пішов з життя їх кумир.